Читати книгу - "Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації"

Пошук в інтернеті місць, де можна зробити тести на наявність хламідії, видасть перелік приватних клінік, де за кілька сотень можна зробити аналізи. Погортайте ці результати і сходіть до свого лікаря або знайдіть найближчий медпункт чи державну поліклініку. Вони це роблять так само швидко, і це нічого не коштує.

Від панцира черепахи до латекса

Ми знали про те, що секс може призводити до хвороб, іще кілька сотень років тому. А що статевий акт може закінчитись вагітністю, було відомо ще раніше. Віддавна люди робили спроби захищатися від обох небажаних наслідків сексу методами часто так само вигадливими, як і безрезультатними. У стародавній Японії, зокрема, зазвичай використовували маленькі ковпачки, зроблені з панцира черепахи, щоб прикривати головку пеніса. У сусідньому Китаї натомість довіряли кишкам ягняти й свині. Інші покривали пеніс смолою або вмочували в сік цибулі.

І лише в XV ст. почали прозирати контури того, що досі залишається єдиним превентивним засобом як від вагітності, так і від венеричних хвороб. Стрімкий розвиток захисних пристосувань був спричинений спалахами сифілісу, що охопили великі території в усьому світі. Утримуватися від випадкового сексу, звісно, не було реалістичною альтернативою, тож люди змушені були шукати способів захиститися. Першим, хто підійшов до цього з наукової точки зору, був італійський лікар Габріель Фаллопій, який у XVI ст. описав використання клаптика лляної тканини, обв’язаної довкола пеніса. Він стверджував, що випробував метод на понад тисячі чоловіків, і жоден із них не заразився сифілісом. Питання полягає в тому, чи наукові методи Фаллопія відповідали б вимогам сьогодення, але це принаймні був початок.

Паралельно з кишками і міхурами тварин лляні кондоми відносно широко використовувались у вищих колах суспільства аж до XIX ст. Наступна епоха в історії кондома розпочалася 1839 року, коли Чарльз Ґуд’їр винайшов свій метод вулканізації. Цей процес робить гуму більш витривалою, що зрештою мало велике значення для виробництва шин. Однак і сексуальність теж мала неабияку користь із цього нового винаходу: 1855 року випустили перші гумові кондоми, які стали широкодоступними на ринку.

Шлях від гуми до латексу не був довгим – останній було представлено у 1920-х рр., тому він незабаром став матеріалом, якому віддали перевагу виробники і користувачі.

Кондом у своєму розвитку пройшов довгий і строкатий шлях, але сьогодні маємо ефективний засіб запобігання інфікуванню та протизаплідний засіб, до того ж настільки тонкий і гнучкий, що він практично невідчутний і непомітний, коли ви його надягнули.

Гонорея – потік сперми

Описи гонореї знаходимо ще в античні часи, у стародавніх єгиптян і китайців. Долучилися, звісно ж, і великі грецькі мислителі. Власне, від останніх бере початок сама назва. Оскільки характеристичними для хвороби є в’язкі виділення білого кольору, багато років уважали, що це витікає сперма. Тож назва складається із грецьких слів gonos (сперма) і rhoe (потік) і буквально означає «потік сперми».

Лише 1879 року причину хвороби було встановлено німецьким лікарем Альбертом Людвигом Сіґесмундом Нейссером, якому вдалося ізолювати бактерію-винуватицю. Із вдячності за це її було названо на честь відкривача Neisseria gonorrheae.

100 мільйонів людей у всьому світі щорічно заражаються гонореєю. У Норвегії ця хвороба була поширена до 1980-х рр., однак завдяки новим ефективним методам діагностики, лікування і відстежування інфекції кількість випадків зараження різко зменшилася. В останні роки спостерігалося повільне, однак видиме її зростання. Кількість нових випадків на рік наближається зараз до двох тисяч. Найбільше зростання спостерігається серед чоловіків, які мають секс із чоловіками (норвезькою sex med menn – MSM), і на цю групу припадає близько тисячі нових випадків щорічно. Статистика показує також, що понад 60 % усіх інфікованих мешкають в Осло. Ну, і чверть заражаються за кордоном.

Гонорея значно активніше захворювання, ніж хламідіоз. Окрім характеристичних білих виділень, більшість інфікованих відчуває печіння під час сечовипускання. Серед чоловіків симптоми проявляються у понад 90 %, тоді як серед жінок до половини випадків безсимптомні.

Хвороба може мати серйозні наслідки для обох статей. Чоловіків нелікована інфекція може турбувати в окремих випадках до кінця життя, спричинюючи, наприклад, хронічне запалення простати, розвиток звужень просвіту сечівника і гострі сильні запалення придатка яєчка. Наслідки передачі хвороби жінці можуть бути ще серйознішими. Ця хвороба, як і хламідіоз, може спричиняти серйозні інфекції органів малого таза, які в гіршому випадку закінчуються безпліддям. Вірогідність цього в жінок, які не проходять лікування, становить 20 %.

Гонорея передається через прямий контакт зі слизовою оболонкою, зазвичай через статевий акт, вагінальний і анальний, або через оральний секс. Бактерія може збуджувати злісну інфекцію в горлі, яку неможливо відрізнити від більш звичних інфекцій верхніх дихальних шляхів.

На щастя, гонорею досить легко виявити простими тестами, і здебільшого лікування ефективне. Гострою проблемою у світі є те, що бактерія дуже вміло адаптується і швидко виробляє опірність до більшості антибіотиків різних видів. Це призвело до появи так званої супергонореї. Ця бактерія майже не піддається лікуванню, і щоб її позбутися, треба затратити неабиякі ресурси. Якщо зупинити поширення гонореї не вдасться, це може призвести до дуже серйозної ситуації для дуже багатьох людей, зокрема і в нашій країні. Та існує простий запобіжний засіб, який може застосовувати кожен з нас, і він зветься кондомом.

Сифіліс – хвороба Купідона

Сифіліс – класика серед венеричних захворювань. Він спонукав королів занедбувати свої країни, митців – накладати на себе руки, а босів мафії – впадати в дитинство. Великі особистості, такі як Іван Грозний, Поль Гоген та Аль Капоне, життя яких добігло кінця через сифіліс, – лише невелика частка в переліку історичних особистостей, яких спіткала така сама лиха доля. Хвороба також справила певний вплив на мистецтво, зокрема Рембрандт і Пікассо писали твори, у яких сифіліс посідає чільне місце. І наш Едвард Мунк теж змалював цю хворобу. Результатом відвідування ним сифілітичної лікарні в Парижі в 1890-х рр. стала картина «Спадок», яка показує жінку з маленькою дитиною на руках. Обоє страждають від сифілісу на пізній стадії. Картина яскраво показує, яких немилосердних руйнацій може завдавати дорослим і дітям ця хвороба.

Причина того, що сифіліс залишає по собі такі видимі сліди, у його агресивній дії на організм. Як і в хламідіоза та гонореї, збудником сифілісу є бактерія, однак цим подібність обмежується. Порівняно із Chlamydia trachomatis і Neisseria gonorrheae бактерія сифілісу Treponema pallidum – те саме, що «феррарі» порівняно з фургоном або триколісним велосипедом. Сифіліс не задовольняється проблемами в сечовипускному каналі, міхурі та органах таза, він поширюється тілом і може спричиняти довгий перелік симптомів. Оскільки їх можна легко сплутати з іншими хворобами, сифіліс був раніше відомий під назвою «великий імітатор».

Сама хвороба передається через сексуальний контакт, вагінальний і анальний, а також, у певних випадках, через оральний секс. До того ж дитина може дуже легко заразитися від матері під час пологів.

Симптоми проявляються впродовж трьох місяців після зараження, хоча в середньому до появи симптомів минає лише три тижні.

За класичного перебігу нелікований сифіліс проходить три фази. Перша, первинна, характеризується відкритими ранами на пенісі, вагіні чи прямій кишці. Ці виразки називають шанкрами, і вони безболісні. Від одного до двох тижнів розвивається припухлість у районі лімфовузлів, які зазвичай найбільш помітні в паху. Без лікування виразки і збільшені лімфовузли тримаються переважно від трьох