Читати книгу - "Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна"

Які симптоми?

• Погіршення сну (про сон буде далі).

• Втрата спокою — «не знайти собі місця».

• «На серці камінь, на душі кішки шкребуть».

• Відчуття, ніби «от-­от щось станеться».

Що до цього призводить?

• Пережитий мовчазний чи помічений інфаркт.

• Аритмія.

• Порушення роботи щитоподібної залози (зокрема, гіпертиреоз).

• Депресія чи деменція.

Як не дивно, складність і непередбачуваність життя не є причиною тривожності в старших людей. У цьому вся сіль. Якщо ваші бабця чи дідусь раптом втратили спокій, це не через новини або перипетії вашого життя. Їм дійсно щось муляє, тільки воно має органічну природу, а не «духовну».

Що в цьому разі робити?

Добирати антидепресанти, а якщо два препарати не мають ефективності, продовжувати діагностику. Це може бути рак чи деменція, на жаль.

Чи можна не допустити тривожності?

І так, і ні. Універсальними запобіжниками є загальне здоров’я, добробут, фізична та соціальна активність, повноцінний сон.

Саме вони й бувають проблемними в старшому віці.

Тому лишається тільки управляти власними ризиками, себто поліпшувати сон, зменшувати біль та рухатися, шукати можливості спілкуватися і не миритися з тим, що на душі неспокій.

Якщо ви щасливо одружені й вірні, а ваша самотня літня сусідка вважає вас повією, яка приймає клієнтів удома, то вам таки не здається — в неї поїхав дах.

Це — пізня шизофренія.

Пізня шизофренія справді існує, але трапляється рідко. Найбільш вразливими до неї є жінки, які ні з ким не спілкуються і мають проблеми із зором чи слухом. Мене вразила фраза з медичної статті: «Люди з химерною поведінкою, які уникали спілкування все життя». Ох, знаю я таких.

Які симптоми?

• Слухові, нюхові, зорові чи тактильні галюцинації. (Але тут треба бути уважними, бо галюцинації також супроводжують і маячіння, і деякі види деменції.)

• Є нав’язлива ідея, довкола якої обертаються сюжети (неґречна поведінка сусідів, проникнення в дім).

• Якщо є порушення мислення і мотивованості чи кататонія (коли людина завмирає в химерній позі, робить амплітудні рухи або стоїть у ступорі тривалий час), то підозрюють деменцію або пухлину мозку. До слова, за описами, напади кататонії були властиві Каміллі Клодель, авторці скульптури «Зрілий вік», яку так доречно згадати в контексті нашої теми старшання і втрати молодості.

З одного боку, кваліфікований лікар, насамперед терапевт, збагне, у чому річ, дивлячись на пацієнта чи пацієнтку з такими симптомами. З другого боку, химерна поведінка людей старшого віку в нас сприймається як належне, тож до лікаря не кожен потрапить. Або ж вважають, що це біси захопили людину, та викликають батюшку, а не йдуть до психіатра. Тому я нагадаю: між старшим віком і божевіллям нема знаку рівності, до того ж такі речі непогано лікуються медикаментами.

Що робити?

• Встановити точний діагноз, зокрема пересвідчитися, чи ці видіння не є виявом уже згаданого синдрому Шарля Бонне, коли псується зір, чи це не побічний ефект лікування паркінсонізму, чи не делірій (особливо, коли видіння страшні), чи не деменція з тільцями Леві. Мені здається, краще знати точний, хай і страшний діагноз, аніж не розуміти, що ж відбувається, і пити ліки навмання.

• Приймати препарати згідно з призначенням лікаря. Що саме, писати, звісно, не буду.

Після інсульту, в лікарні, наша сусідка немов згасла. Спала, не могла оговтатися, казала щось незв’язне. Лікарі й родичі заспокоювали: «Ну, хоч не буйна у вас бабця, а то бувають і такі, що й ударити можуть!» За кілька місяців вона померла.

Це був не просто інсульт, а ще й марення (делірій) як наслідок госпіталізації і травми. Делірій — це клінічний синдром, а не хвороба. При госпіталізації він і справді буває «овочеподібний» або «активний», а ще трапляється, що ці стани чергуються. Його треба вчасно розпізнати та медикаментозно лікувати. Тоді є шанс на поліпшення [147].

Які симптоми?

• Втрата відчуття часу, дезорієнтація.

• Значні складнощі зі звичними діями, як-­от увімкнути телефон.

• Галюцинації, зокрема страшні (ввижаються змії, чорти).

• Запаморочення.

• Повна апатія і відстороненість.

Що до цього призводить?

• Гостра інфекція, зокрема COVID-19.

• Травма голови.

• Інсульт.

• Зневоднення чи тривалий голод.

• Закреп.

• Деменція (делірій у 30 разів частіше буває в людей із деменцією).

• Високі дози алкоголю чи малі / середні (в разі нездатності його знешкоджувати).

Що робити?

• Знайти причину делірію і виправити (відновити водний баланс, знизити температуру).

• Інколи прописують медикаменти (назв тут не згадуватиму).

Колишня колега Наталки зібрала у квартирі з дюжину котів. Такий персонаж ще був у мультфільмі про Сімпсонів.

У цьому разі медицина каже про обсесивно-­компульсивний розлад із нагромадженням речей. Буває, люди збирають в домі сміття. Буває, тварин. Це також потребує лікування. Котів краще прилаштувати в добрі руки, поки всі живі. Людина, яка живе в захаращеній оселі, не лише створює проблеми сусідам, які відчувають сморід. Вона може перечепитися, впасти і вже не встати, або спричинити пожежу, яка поглине все. Разом із людиною і сусідськими квартирами.

Лікарі знають випадки, коли проблемна поведінка була нас­лідком тривалого закрепу чи прихованої інфекційної хвороби (тобто немає симптомів). Про закрепи й інфекційні хвороби будуть окремі розділи, тож не кидайте читання цього трилера.

Імена всі змінено, але такі історії зазвичай завершуються фразою: «Не дай Боже нам такими стати!». Ніхто не хотів таким бути. Але так стається. Так, я досі пам’ятаю, що в нас серія книжок «Оптимістично про здоров’я», а не «Напиймося з горя!». Що робити — читайте в наступному підрозділі.

5.3. Але що ж робити?..

У 1997 році мені подарували касету гурту «Агата Крісті», й це було страшенно круто для Запоріжжя тих часів. Я цілими днями її слухала, і якось на пісні про казкову тайгу бабуся увірвалася до моєї кімнати зі словами: «Что? Ты слушаешь про ямщика?..» (з рос.: «Що? Ти слухаєш про хурмана?»[48]) — і в сльозах спробувала награти на піаніно та наспівати якусь дуже стару пісню, з якої хлопці з «Агати Крісті» взяли перший рядок. У бабусі небагато що, крім їжі, викликало пожвавлення — вона пережила Голодомор і потім, коли захворіла на деменцію,