read-books.club » Драматургія » Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович 📚 - Українською

Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"

338
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета" автора Вітольд Гомбрович. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 35 36 37 ... 51
Перейти на сторінку:
пам’ятаєш, Генричку, як бричкою ми в поле їздили?

МАНЯ: Я також іноді, коли була погода гарна.

ГЕНРИК: Так, це були приємні вилазки... (Підводиться.) Але не в цьому річ. Ах, геть не в цьому! Не час на ці вторинні балачки... Я мушу дати собі шлюб!

КАНЦЛЕР: То дай собі той шлюб!!!

ГЕНРИК: Бургундське!

ЛАКЕЙ: Бургундське!

ГЕНРИК: Бургундське!

Гей-гей, салют, гей, камергере, ми вихилимо келиха цього

На честь моєї дами!

КАМЕРГЕР: Бургундське!

КАНЦЛЕР: Бургундське!

ЛАКЕЙ: Бургундське!

ГЕНРИК:

Здоров’я

Вірних підданців моїх!

ГОСТІ (здіймають келихи): Нехай живе до скону Їхня Королівська Милість!

ЛАКЕЇ (здіймають тацю): Бургундське, бургундське, бургундське!

ГОСТІ (танцюють):

Це кадриль придворна, ох і ах!

Хай живе до скону наш монарх!

І поміж іскристих винних чар

Хай квітує пишно балу чар!

ГЕНРИК: (походжаючи з Манею):

Осяянь дивних пряна ніч,

Ілюзій вічних сонний клич,

Примарна міць любовних див

І насолод облесний спів!

МАНЯ:

Гірка сльоза дівочих втрат,

Зітхань несмілих пелюстки.

Цвітуть минувшини бузки,

Зі мною знов мій любий брат.

ГЕНРИК:

Чи чуєш ти кадрилі тон?

Вона навіє щастя сон.

І кучері її, мов льон...

Годі! Годі! Зупинитися!

(До Лакея.)

Бургундське!

ЛАКЕЙ: Бургундське!

ГЕНРИК: Бургундське!

ЛАКЕЙ: Бургундське!

ГЕНРИК (наступає на юрму): Геть від мене!

Задкуйте всі переді мною! Я наступаю на вас! Це моя особа! Це я, я сам! Порожнява!

Нехай утвориться порожнява! Тут тільки я! Тут, у самім осерді!

Ну а тепер увага!

Поставте тут стілець, стілець порожній. І хай вона на нього сяде.

А я наближуся до неї і... і що? Приміром, я торкнусь до неї... торкнусь до неї... отим пальцем... це означатиме, що я її пошлюбив і вона моя законна, чиста, неторкана і віддана дружина. Мені не треба інших церемоній. Я сам для себе церемонії творю. А щойно я торкнусь до неї, усі ви мусите навколішки упасти і сим падінням піднести мій дотик аж до верхів’їв святості щонайсвятішої... так, до вершин подружнього обряду!

Лише насмільтеся навколішки не впасти! Насмільтеся не освятити шлюб мій своїм падінням! А зараз уперед, гей, уперед, гей, гайда, гайда, гей, о Генрик, Генрик, Генрик!

ДВІР:

Генрик, Генрик, Генрик!

Гей, уперед, гей, гайда, гайда, гей! О, Генрик, Генрик, Генрик!

ГЕНРИК:

Мені однаково,

Що ви про це подумали! Але... що ви подумали?

Подумали, що... що? (До Дами.) Що ти подумала?

ДАМА: Я взагалі не думаю. Ніколи.

ГЕНРИК: Ти думаєш і всі ви... всі ви думаєте.

ЛАКЕЙ: Портвейн!

КАНЦЛЕР: Вони всі думають.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Так, думають... Усі...

ГЕНРИК (замислений): Думають... (Обходить гостей, зазираючи їм в обличчя, наштовхується на Владзя.) О, Владзю, як ся маєш?

ВЛАДЗЬО: Добре.

ГЕНРИК: І що чувати?

ВЛАДЗЬО: Та нічого.

ГЕНРИК: Добре (лишаються стояти один навпроти одного).

КАНЦЛЕР: Мені здається, наш монарх роздумався так дивно...

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Еге ж, король замислений.

ГЕНРИК (сам до себе):

Не хочу більше пити я...

Не питиму я більше...

(До всіх.) Можливо, хтось подумав,

Що я паную тут лишень тому,

Бо всі вони в... кайданах?

Що я не мав би сили

Їм опиратись, якби їх визволили?..

(До Канцлера.) Отож

Наказую: ану!

Цих в’язнів розкувати і нехай

Накинуться на мене!

КАНЦЛЕР: Ваша Величносте!

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Ваша Величносте!

ГЕНРИК (до Владзя):

Ти знаєш,

Чого чекаю я від тебе!

(Голосно.) Гей! Розкувати їх! З’ясуємо нарешті, хто тут править!

Батько і Мати підводяться. Лише тепер видно, яка це жахітна пара: їхні обличчя змордовані, скривавлені.

ГЕНРИК: Та що це за клоунада!

Яка страхітна штучність! І все ж таки ця штучність є страхітною!

КАНЦЛЕР: Начебто з темниці вийшли!

ГЕНРИК: Ви хочете мене злякати?..

Чому вони на мене не кидаються?

І що, нічого?

КАНЦЛЕР: Нічого.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Нічого.

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК: Нічого.

Група Зрадників наближається з лихими намірами.

ГЕНРИК: До мене, харцизяки!

Харцизяки стають за його спиною.

Якщо вони накинуться на мене, на них кидайтесь... Але чому вони не накидаються? Та що таке?

КАНЦЛЕР: Нічого.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Нічого.

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК: Нічого.

КАМЕРГЕР: Нічого.

ГЕНРИК:

Я не соромлюсь,

Ані співчуваю вам і не боюсь,

Ні-ні... я тільки мушу відступити перед вами,

Немов соромлюся й боюся...

Що ж вони прагнуть цим сказати?

КАНЦЛЕР: Нічого.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Нічого.

КАМЕРГЕР: Нічого.

ГЕНРИК: О-о, наступають! Чого ти хочеш? Ти чого хочеш?

Підбігає до Батька, проте не насмілюється до нього торкнутися.

Свиня!

ПИЯК (різко, збоку): Свиня!

ГЕНРИК (до Пияка): Свиня!

Генрик і Пияк вибігають на авансцену.

ПИЯК: Свиня!

Ти свинопасе свинський, свиня курвезна,

Свинячий свинтус і висвинар!

ГЕНРИК: Свиняче рило!

ПИЯК: Свиня!

ГЕНРИК: Свиня!

БАТЬКО: О, яке це свинство, свинство, свинство!

ЛАКЕЇ: Бургундське, о бургундське, о бургундське!

ПИЯК: Свиня свиняча!

А курва твоя свиняка підсвинкувата! Рох-рох! Кувік!

ГЕНРИК: Ти сам свиня! Свиня, свиня, свиня!

ГОСТІ: Ого, яка свинюка!

ЛАКЕЇ: Бургундське, о бургундське, о бургундське!

ГЕНРИК: Ідіоте! Ти ідіот!

ПИЯК: Сам ти ідіот! Ти ідіоте, свинячий хвіст!

ГЕНРИК: Свиняча морда!

ПИЯК: Ти свинтусе

Свинтухлуватий, свинський, засвинений.

Свинотуклятий, висвиняка, висвиняка

І поросяка, поросяка, кувік-рох-рох!

ГЕНРИК: Свиня!

МАТИ: А вже засвинився!

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: А вже заслинився!

БАТЬКО: Ого, яка свиня, свиня!

ЛАКЕЇ: Ого, яке бургундське, о бургундське!

ГЕНРИК:

Кнуре,

Спробуйте лише, теє-то, як його... торкнутися до мене!

ПИЯК:

А я торкнусь до тебе, ватасукувата!

Вже я торкнусь, торкнусь до тебе,

Ну а тоді напхаюсь і перепхну,

І вишкварчу,

А потім наплюю і виплюю! —

Хіба ж не правда, панно Манцю?

Тиша.

ПИЯК: Ви бачите цей Палиць?

ГЕНРИК: Кажи, що хочеш ти сказати.

Я не боюся...

ПИЯК: Панове Громадяни!

Я є невчений... Виджу тіко, шо тута шлюб з великою парадою... А я питаю, до холери весь той шлюб, як молода вже іншому посвинена, цебто пошлюблена?..

Ви бачите цей Палиць?

Дивіться на мій Палиць!

Тіко на Палиць позирайте!

ГЕНРИК: Як він мене лоскоче!

ПИЯК: Всі придивляйтесь до Пальця!

ГЕНРИК:

Ет, трясця, моя шкіра

Взялася гусячою шкіркою...

ПИЯК: Дивіться всі уважно на мій Палиць. Він осьо-сьо, у той бік зали вказує...

ГЕНРИК: Мене сміх розбирає.

ПИЯК: Дивіться, як я тим Пальцьом показую на отото, чого не видко за особами тамтими... Там їден молодик... Дивіться, як я в його бік Пальцьом показую... І зара вилізе вся королівська соромота!

ГЕНРИК:

Цей дотик торкається до мене

Безсоромно...

ПИЯК (кричить):

Король — рогач!

Бо суджена його гуляща!

Ви розступіться тіко

І принародно взрієте хлоп’ягу,

що з нею лапався!

Осьо стоїть, позаду гостей!

Гості розступаються. Видно мертве тіло Владзя.

КАНЦЛЕР: Убитий.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Труп.

БАТЬКО: Труп.

МАТИ: Помер.

1 ... 35 36 37 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"