Читати книгу - "З історії грошей України, Н. В. Дорофєєва"

У зверненнях ОУН до українського народу повстанці закликали: «Друже! Складай датки на революційний фонд і таким чином допомагай у сьогоднішній нашій визвольній боротьбі. Цього від тебе бажає сьогодні Україна».

Український визвольний рух, не маючи жодної підтримки з-за кордону, змушений був розраховувати на власні сили та на допомогу українського народу. Для цього ОУН—УПА випускала власні гроші — так звані «біфони». Вони не були білетами Державної скарбниці, швидше це були облігації довготермінової позики.

Поява й апробація грошових документів ОУН — біфонів — проходили, в основному, в Галичині, де грошовою одиницею під час окупації був польський злотий.

У 1943 року вони з'явились на Волині та Рівненщині. На інших окупованих територіях України біфонів до 1944-го не було. Це пояснюється тією роллю, яку відігравала Галичина в розгортанні всенародного руху.

Біфони з'явились у Галичині через кілька місяців після окупації. Вважають, що першим серед біфонів є грошовий документ, датований серпнем 1941 року. Виготовлений на обгортковому папері в традиційних для 0УН(6) червоно-чорних кольорах, і присвячений Святу зброї (31 серпня 1919 р. Київ звільнили від більшовиків війська Директорії). З 1920-х років цей день є Святом зброї.

Біфони поширювались серед населення за ціною 2 польських злотих або 1 німецька марка. Виявлені деякі особливості галицьких біфонів 1941 — 1943 років. Їх випускали друкарським способом лише Крайові Проводи ОУН. Формат їх був різним: від розмірів агітаційної листівки до поштової марки.

З осені 1942 року на Поліссі й Волині створюються збройні загони, які 14 жовтня об'єднались і створили Українську повстанську армію. Завдяки їхній діяльності вже наприкінці 1942-го на Волині німецька адміністрація існувала лише в районних або окружних центрах, а сільська місцевість була повністю в руках повстанців.

У деяких повстанських районах Рівненщини в обіг були введені т. зв. «партизанські гроші». Сировиною для них служили окупаційні грошові знаки емісійного банку «Україна». Спеціально виготовленими штемпелями на них проставляли написи на зразок «Слава Україні, героям слава!», «Слава Бандері!».

Характерною рисою грошових документів 1942 року є поява на них, поряд з тризубом, організаційної емблеми ОУН. Після розколу ОУН на дві гілки — бандерівців (провідник — С. Бандера) та мельниківців (керівник — А. Мельник), останні в своїй фінансовій діяльності використовували грошові документи з характерним лише для них використанням тризуба з мечем. У 1942-1943 pp. у Галичині вони випустили біфони номіналами 1 і 5 карбованців із зображенням характерного тризуба з мечем і написами: «Власними силами», «Ми здобудемо силою те, що нам належить по праву».

Біфони мали ще одну функцію — протистояння (матеріальне, політичне) примусовому поширенню облігацій «державних позик СРСР», випуски яких у ті роки досягли піку.

На 1945 - 1946 роки припадає два випуски грошових документів ОУН, у кожному з яких було від 4 до 9 номіналів. Емісії сягнули свого апогею.

У ті роки командування УПА «Північ» і провід ОУН на північно-західних українських землях випустили т. зв. «Волинську серію» біфонів номіналами 5, 10, 25, 50, 100, 200, 300, 500 і 1000 крб., що функціонували в 12 областях України та Білорусі, де діяли повстанські загони.

Их автором є видатний український художник Ніл Хасевич.

З випуском цієї серії прослідковується намагання командування УПА уніфікувати біфонну систему на основі «Волинської серії» й при можливості перетворити її на загальноукраїнську.

«Волинська серія» була найдовговічнішою. Окремі її номінали 150, 200, 300 крб. постійно передруковували аж до 1950 року.

У 1947 — 1951 pp. біфони продовжували відігравати важливу роль у поповненнях повстанського бюджету, хоч їх випуск у зв'язку з важкими умовами підпілля значно скоротився.

Для пропагандистського забезпечення роботи щодо поповнення повстанського бюджету під час Великодніх свят керівництво ОУН ухвалило рішення про випуск спеціальних грошових квитанцій — великодніх біфонів, що вперше з'явились у Галичині в переломному і важкому для повстанців 1947 р. У народі їх називали «писанками». Для великодніх біфонів характерним є поєднання релігійного та політичного аспектів боротьби за волю України.

1952 — 1955 pp. охоплюють останній період діяльності ОУН. Біфони в той час випускали в дуже обмеженій кількості, і про них можна говорити лише як про виняток.

Відповідальними за виготовлення біфонів були референтури пропаганди крайових та окружних проводів ОУН. Кліше для грошових документів виготовляли так звані «технічні ланки», які структурно входили до названих референтур. Потім кліше надходили безпосередньо в підпільні друкарні, де згідно із замовленнями підрозділів друкували певну кількість грошових документів.

Існували такі підпільні друкарні:

Використання біфонів у фінансово-господарській діяльності повстанців дало змогу командуванню ОУН—УПА за порівняно короткі терміни мобілізувати для своїх потреб значні матеріальні ресурси. Ці грошові документи також ефективно забезпечували юридичні й морально-етичні аспекти взаємовідносин повстанців і місцевого населення.

На сьогодні гроші ОУН—УПА — велика рідкість у грошових збірках колекціонерів. Оскільки такий білет, виявлений НКВС під час обшуку, міг коштувати власникові та його родині життя.

ВИСНОВКИ

Грошові документи ОУН — біфони — сягають корінням у практику фінансової діяльності громадських організацій суспільно-політичної, просвітницько-педагогічної релігійної та іншої спрямованості, які діяли в Галичині наприкінці XIX — початку XX cm.

- друкувались грошові документи впродовж 1942 — 1950 pp. у підпільних друкарнях 0VH.

Талановиті художники засобами графіки зуміли охопити не лише всі етапи боротьби, а й провести історичні паралелі з визвольними змаганнями в Україні у 1917 — 1920 рр.

Безпосередню участь у їх виготовленні брав відомий художник-графік Ніл Хасевич.

Відомо близько 125 грошових документів на патріотичну тематику з традиційними повстанськими гаслами, приурочених до пам'ятних свят і важливих подій в історії українського