Читати книгу - "Panicoffski"

Осло, але ось-ось уже має повернутися. А тепер вона не має зеленого поняття, що з нами буде… Наступного дня я пив горілку в гостях у приятеля Збишека, але нічого не міг вдіяти в сенсі підтримання розмови, — всі думки були про Карменчо. Нарешті не втримався і попросив скористатися з його телефону. Була 11 вечора. Вона відповіла. «Чи можу тепер до тебе приїхати?» «Так», — вона це не промовила, а радше видихнула. Я зайшов до неї опівночі, й вона сказала: «Я не повинна була вчора так довго опиратися». Тоді роздягла мене, себе і все зробила так солодко, як я на той час ніколи раніше не досвідчував. Ми провели в ліжку кілька днів, практично нікуди не виходячи. Зранку вона вставала, варила мені каву, смажила еспанський омлет — тортілью, а тоді ми знову любилися, спали й знову любилися. Ми казали одне одному, що нам більше нічого не треба, ми не повинні нікуди виходити й обов'язково фізично кохатися щодня. Пропустити день було б злочином. А далі трапилося те, про що розповідають в анекдотах. Ти, Фабі, не повіриш…

Фабі була невесела.

— Що таке, gatinha?

— Ти її дуже кохав?

— Так.

— Більше, ніж мене?

— Це було зовсім инакше почуття, Фабі. Воно було абсолютно ірраціональним. Я не знаю, чому так сталося. Може, тому, що це була якась незвідана мною доти екзотика, якісь мрії про далекий незвіданий світ, які мав у дитинстві? А може, було бажання гарячих латинських нелюдських пристрастей, випробування власних емоційних лімітів. Не знаю, що ще. Я опинився надовго сам у иншій країні, де все було нове й цікаве, і мене прорвало. А так, якби треба було назвати якісь конкретні людські якості, за які її кохав, я б мав із цим складнощі. Вона згодом мене почала просто катувати, ссати кров. Стала для мене справжнім емоційним інквізитором.

— У тебе було так багато жінок… А якісь инші бразилійські жінки були?

— Ні, gatinha.

— А лятіно ще були?

— Так, я коротко зустрічався з одною мексиканкою, яка виходила заміж за пару місяців по тому й хотіла прощальних «ґастролів». Це тривало лише кілька днів і почалося, коли вона повела мене до крамнички жіночої білизни, аби я дав їй пораду, які трусики повинні сподобатися її нареченому. Потім вона практично сама мене зґвалтувала, коли, купивши це все, запросила до себе відсвяткувати обновки. Це був лише епізод.

— Освальдо, ти маєш стільки досвіду… Мені здається, що епізод для тебе це — я.

— Не треба, котику. Не кажи так. Це неправда. Я просто хочу бути з тобою щирим. Ми ж домовилися бути на сто відсотків відвертими, все одне одному розповідати, не приховуючи. Нам не потрібні таємниці. Адже ти — найважливіша жінка мого життя. Я хочу вмерти поруч із тобою.

— Це справді так? Тоді й я перед тобою в боргу. Мушу тобі сказати пару речей. Вони тебе можуть розчарувати. Добре? Але спершу ти продовжуй той анекдот, що трапився з Карменчо.

— Фабі, ти мене лякаєш. Що мене може розчарувати? Тепер мені й розповідати вже не хочеться.

— Давай-давай, кажи. Все буде гаразд.

— О'кей. Це було вранці, але не дуже рано. Вона саме зробила сніданок, тож я сидів голий на ліжку і їв. Вона ж була в халаті і, згорнувшися калачиком, дрімала в моїх ногах. Тут розчахнулися двері, й до кімнати зайшов, я відразу здогадався, хоча раніше його не бачив, її Оле-Ерленд. Німа сцена. В мене перша думка, яка застрибала в голові, якраз і була: «Повертається чоловік додому, а дружина — в ліжку з иншим мужчиною». Карменчо скочила на рівні й повисла йому на шиї, обіймаючи. Він автоматично теж її обійняв і якось тупо, нічого не розуміючи, вирячився на мене. Я спокійно поклав тарелю на ліжко й натяг на себе ковдру. Думав, чи накинеться він битися. Якщо так, то затоплю йому відразу в носа щосили з правої, подумалося… Потім Карменчо сказала: «Слухай, Оле, давай вийдемо до кав'ярні, поговоримо. Добре? Ти мене там почекай, а я прийду за п'ять хвилин. Гаразд? Візьми себе в руки. Знаю, що все виглядає тобі дивним, але запевняю, — все не так погано, як тобі здається».

Віддаю належне Оле-Ерлендові, він виявився справжнім інтеліґентом, не сказав мені ані слова. Виходячи, навіть кивнув на прощання. А після розмови все сталося цілком по-скандинавському і аж ніяк не по-латинському. Почалися цілком офіційні паралельні взаємини Карменчо з ним і зі мною. Тобто і він, і я обидва про все знали й погодилися на це, бо вона поставила нам однакову умову щодо того, що треба або прийняти иншого, або залишитися без неї. Оле-Ерленд на це погодився, й у нас із ним таким чином сформувався пакт про ненапад. Можливо, я на це погоджувався лише тому, що зі мною вона спала значно частіше, ніж із ним. Десь приблизно цілий тиждень була зі мною, а тоді, може, днів зо два проведе з ним. Запевняла, що зі мною їй значно краще в ліжку. Пояснювала, що якимось незбагненним чином кохає двох чоловіків і страждала б без одного з нас. Але, можливо, йому казала, що краще їй із ним, — біс її зна.

Раптом Фабі перервала мене: «Ти знаєш, я її розумію. Я симпатизую її переживанням».

— Справді? До речи, Фабі. Я давно хотів спитати. От ти маєш секс із Ніком. Це так само для тебе, як секс зі мною? Що він із тобою робить? Як ти почуваєшся?

— Ти хочеш знати це? Навіщо тобі?

— Не знаю. Хочу зрозуміти твої почуття. Може, потім шкодуватиму, що спитав.

— Ні. Не те саме. Ви дуже різні.