Читати книгу - "Останній дон"

Іншою причиною було те, що Діта Томмі кохалася тільки з жінками, а цей фільм відкривав їй доступ принаймні до чотирьох знаменитих красунь.

Клавдії хотілося мати режисером Томмі з тієї причини, що кілька років тому вони разом працювали над одним кінофільмом і мали хороший досвід спільної роботи. Томмі була дуже прямолінійна, дуже кмітлива й талановита. А ще була не з тих режисерів, кого називають «убивцями письменників»: такі запрошують своїх добрих знайомих переписати сценарій, а відтак змушують сценаристів поділитися місцем у титрах. На місце в титрах Діта, якщо чесно не внесла своєї частки в роботу, ніколи не претендувала, і, на відміну від деяких режисерів і зірок, не була статевим гангстером. Правда, вислів «статевий Гангстеризм» навряд чи можна вживати в кіноіндустрії, де продаж власної сексуальної привабливості становив складову частину творчого процесу.

Клавдія подбала, щоб сценарій потрапив у руки Скіппі Дієрові в п'ятницю, бо він уважно читав сценарії тільки у вихідні дні. А послала йому лише тому, що він, попри всю свою зрадливу натуру, був найкращим у місті продюсером. А ще тому, що намагалась ніколи не припиняти колишніх взаємин безповоротно. Взаємини сприяли зискові. Скіппі зателефонував у неділю вранці. Хотів, щоб того ж таки дня Клавдія пообідала з ним.

Клавдія вкинула в «мерседес» свій комп'ютер і одяглася по-робочому: в синю чоловічу сорочку з грубої бавовняної тканини, полинялі сині джинси та тенісні черевики. Волосся перехопила ззаду червоною косинкою.

На Океанське авеню Клавдія виїхала в Санта-Моніці. В парку Палісади, який відділяв Океанське авеню від Тихоокеанської автостради, побачила безпритульний набрід Санта-Моніки, що зібрався на недільний сніданок. Люди, що брали добровільну участь у програмі соціальної підтримки, щонеділі приносили їм їжу та напої, які розкладали просто неба на дерев'яні столи і лави. Клавдія обирала цей маршрут, щоб подивитись на безпритульних і нагадати собі про існування іншого світу, де люди не мають «мерседесів» і плавальних басейнів, не купують у крамницях на Родео-драйв. Коли була молодша, вона часто сама з доброї волі роздавала в парку їжу, а тепер тільки переказувала чеки на рахунок церкви, що годувала знедолених. Стало надто болісно переходити з одного світу в інший, притуплювалось прагнення домагатися успіху. Та Клавдія не могла не подивитись на жалюгідно вбраних людей із знівеченим життям, а проте деякі з них трималися з дивовижною гідністю. Жити ось так, без жодного просвітку, здавалося їй чимсь неймовірним, хоч усе, власне, зводилось до грошей, які вона так легко заробляла кіносценаріями. За півроку вона заробляла більше, ніж ці люди бачили за все своє життя.

В кам'яниці Скіппі Дієра в каньйонах Беверлі-Гіллз мажордом провів Клавдію до плавального басейну з яскравими синьо-жовтими кабінами. Дієр воссідав у м'якому шезлонгу. Поруч на невисокому мармуровому столику — телефон і купка рукописів. Він був у своїх окулярах у червоній оправі, які вдягав тільки вдома, коли брався до читання. В руці тримав високу запітнілу склянку з водою «Евіан».

Одразу підхопився на ноги і обняв її зі словами:

— Клавдіє! Нам слід якнайшвидше братися до роботи.

Клавдія оцінювала його голос. По голосу вона здебільшого могла вгадати реакцію на свої сценарії. Ретельно модульована похвала означала безнадійне «ні». Ще бував радісний, повний ентузіазму тон з виразами нестримного захвату, після чого майже завжди сповіщались принаймні три причини, чому цей сценарій не можна купити: сусідня студія працює над таким самим сюжетом, неможливо підібрати відповідну групу акторів, студії саме тепер така тема не під силу. Одначе нині голос Дієра виказував настрій ділової людини, якій трапилась хороша річ і яка все вже зважила. Він говорив про гроші й відповідальність. Це означало «так».

— Може вийти грандіозний фільм,— сказав він Клавдії.— Так, справді величний. Він просто не може бути незначним. Я знаю, що ти робиш, ти дуже мудра дівчина, але мені доведеться піддурювати студію сексуальністю. Звичайно, провідним актрисам я подаватиму все як проблеми фемінізму. На головну чоловічу роль ми зможемо залучити першорядну зірку, якщо ти трохи пом'якшиш образ, додаси йому кілька лагідніших штрихів. Як я розумію, ти сподіваєшся стати асоційованим продюсером, але кандидатури в групу подаватиму я. Ти можеш висловити свої пропозиції, я готовий обговорити їх.

— Я хочу запропонувати режисера,— сказала Клавдія.

— Його запропонують ти, студія і актори-зірки,— засміявся Дієр.

— Я не дам сценарію, якщо не схвалять режисера,— затялася Клавдія.

— Гаразд, — погодився Дієр.— У такому разі скажеш студії, що сама хочеш бути режисером, потім поступишся, і вони так зрадіють, що одразу погодяться з твоєю пропозицією.— Він витримав невеличку паузу.— І кого ти маєш на думці?

— Діту Томмі.

— Добре. Розумно,— похвалив Дієр.— Актриси її люблять. Студія також. Вона реалізує всі передбачені кошторисом кошти і не наживається на фільмі. Але спершу нам треба підібрати акторів, а вже потім запрошувати її.

— А кому б ви віддали фільм?— спитала Клавдія.

— «Лоддстоуну»,— відповів Дієр.— Вони досить добре ладнають зі мною, тож нам не доведеться багато воювати за склад акторів і режисерів. Клавдіє, ти написала прекрасний сценарій. Дотепний, цікавий, із широким поглядом на ранній фемінізм, а сьогодні це ж актуальна тема. І сексуальності не бракує. Ти виправдовуєш Мессаліну і все жіноцтво. Я поговорю з Мело і Моллі Флендерс, а вона зможе домовитись із фінансовим відділом «Лоддстоуна».

— Ну й сучий син!— вихопилось у Клавдії.— Ти вже домовився з «Лоддстоуном»?

— Вчора ввечері,— широко всміхнувшись, признався Скіппі Дієр.— Я приніс їм сценарій, і вони дали мені зелене світло, якщо я спроможуся все зліпити докупи. І слухай, Клавдіє, не мороч мені голови. Я знаю, ти вже домовилась з Атеною, і через те така зухвала.— Хвилинку помовчав.— Я й сказав це «Лоддстоуну». А тепер берімося до роботи.

Ось таким був початок великого задуму. А тепер вона не могла просто так усе викинути в кошик для сміття.

* * *

Клавдія наближалась до світлофора, де їй слід було повернути ліворуч на бічну дорогу, що вела в Малібу. І тут вона вперше відчула в душі непевність. Атена така вперта, як і належить зірці, тож не змінить своєї постанови. Хай там як, якщо Атена відмовиться, вона полетить у Вегас і попросить свого брата Кросса допомогти. Він ще жодного разу її не відцурався.