Читати книгу - "Українська мала проза XX століття"

Памва встиг зауважити поруч з дитячим ліжком справжню невелику фісгармонію, не міг дочекатися ранку, щоб пограти на ній, хоч страшенно боявся того моменту, коли дитина збудиться.

Памва не знав, як треба поводитися з дітьми, не знав, як довго тут пробуде, не знав, чи кликати Анну сюди, чи забрати дитину до себе.

У креденсі, шукаючи горнятка, Памва знайшов кілька ампул каліпсолу, тоді вигорнув все із смітника і віднайшов одноразовий шприц — жінка може вернутися зовсім іншою; правдоподібно не пробуде однак довго у реанімації.

Памва взявся записувати початок п’єси, але час від часу засинав на декілька секунд, їх було досить, щоб приверзлися якісь образи, рядки порозлазилися, а в тексті опинилися недоладні словосполучення.

Памва вирішив врешті нічого не писати — він сам заграє цю п’єсу на фісгармонії, принесе магнітофон і відразу ж напише музику до фільму, граючи так, як захочеться в той момент.

Памва знав, що музика, яка йому захочеться, буде лиш слідом чийогось задуму, якого Памва осягнути неспроможний; від нього залежатиме те, як пробути за інструментом: буде грати однією рукою, або зв’яже кисті, або буде розтягати пальці однієї руки просто на клавіатуру другою, або по-справжньому вп’ється впродовж виконання, або поскладає на клавіатуру квіти, або ударятиме по клавішах кулаком, чи чолом, чи буде перекочуватися головою, або поріже пальці і буде кров, або забинтує порізані пучки, або вдягне рукавиці, або наповнить нутрощі фісгармонії горіхами, або засне, або ляже на підлозі і дотягатиметься до інструмента, або закриє очі, або погасить світло, або вилізе на фісгармонію і гратиме босими пальцями ніг, а потім сповзе, а може натискати раз за разом педалі, не торкаючись клавіатури, може довго тримати один звук, може підспівувати, згадувати якісь інші мелодії, може взагалі не грати, а шукати щось на приймачі або зовсім нічого не робити, лиш пробути.

Памві здалося, що хтось грав на фісгармонії так, як він щойно придумав, він кинувся до кімнати — там все було тихо, дитина ще спала.

Памва припускав, що має ще з півгодини до пробудження.

Памва намацав на бильці ліжка якийсь светер і забрав його до кухні, бо трохи змерз; то був грубий жіночий бордовий светер на ґудзиках — великих, дерев’яних, аж стертих від доторків — було зрозуміло, що ґудзики зроблені з дуже м’якого дерева, вони напевно значно старші за светер.

Памва мусив хоч щось з’їсти, бо почало пекти у шлунку, він оглянув холодильник — трохи сиру, фляшка молока, фляшка мінеральної води, масло, кусник вареного м’яса, мед у слоїку, рештки горілки, цитрини — сир з молоком він дасть дитині на сніданок; з’їв м’ясо і дві великі ложки меду.

Памва хотів змішати горілку з мінеральною водою і додати цитринового соку, взяв воду, але виявилося, що рука так затерпла, що аж не втримав пляшки, і вона розбилася (Памва не міг встановити, чи то через серце, хоч біля серця нічого не відчував, чи притиснув руку, коли засинав сидячи).

Натомість Памва заварив чай і влив у горнятко з гарячим плином досить горілки.

Памва уявив собі, що зараз нап’ється чаю і піде до кімнати, там спить його дитина, він ляже до ліжка, намагаючись не розбудити жінку — дуже рідну, але зовсім незнану (Памва не міг придумати ні обличчя, ні тіла, очевидно, що це хтось, кого він насправді ще не бачив), а вранці він буде її обнімати, коли в кімнаті вже ясно, але син ще спатиме.

Памва вийшов надвір, щоб не напустити диму до кімнати, пора телефонувати до Анни (вчора Памва мріяв пробути цілий день з Анною вдома, нікуди не виходячи), оранжереї вже просвічувалися, і тепер химерами були не самі вони, а те, що невиразно впізнавалося всередині.

Памва добре розумів, що от-от закінчиться сигарета, він знову зайде до помешкання, потім прийде Анна, і що цей стан кількох хвилин надзвичайно нестійкий, а все ж не міг себе переконати, що ще щось буде інакше, що ця мить перестане видовжуватися і продовжуватися безконечно, що можливі якісь найменші зміни у світі, у ньому, що відстані нормалізуються, що буде далеко, дальше, близько і ближче, що відстані можна буде перейти.

Памва ішов сходами і заборонив собі наразі любуватися станами, фіксувати їх, запам’ятовувати, систематизувати, а передовсім намагатися викликати — йому треба вернутися до дитини, ніде не зависнувши.

Ще Памва подумав, що коли все ж записуватиме сценарій п’єси, колись пізніше, то закінчить його приблизно так: виконавець не має ніякого іншого завдання, крім витворення відчуття присутності.

26.10—29.11.1994 р.

Хронологія

1898

Кобилянська Ольга          Valse mélancolique

1900

Кобилянська Ольга          Там звізди пробивались

Стефаник Василь            Камінний хрест

1901

Стефаник Василь            Кленові листки

Черемшина Марко            Карби

1902

Винниченко Володимир     Краса і сила

Кобилянська Ольга          За готар

Коцюбинський Михайло     Цвіт яблуні

Мартович Лесь                Зле діло

1904

Мартович Лесь                Грішниця

1905

Українка Леся                  Приязнь

                                     Розмова

1907

Коцюбинський Михайло     В дорозі

1908

Коцюбинський Михайло     Intermezzo

1909

Коцюбинський Михайло     Дебют

Михайло Яцків                 Дівчина на чорнім коні

1911

Коцюбинський Михайло     Сон

1912

Винниченко Володимир      Олаф Стефензон

1913

Українка Леся                  Екбаль-ганем

1916

Могилянський Михайло      З темних джерел життя

                                      Згуба

Стефаник Василь              Діточа пригода

                                      Марія

1921

Косинка Григорій               Вечірні тіні

1923

Хвильовий Микола             Редактор Карк

                                      Синій листопад,

1924

Хвильовий Микола             Я (Романтика)

Яновський Юрій                 Історія попільниці

                                      Мамутові бивні

1925

Косинка Григорій              В житах

                                     Мати

Черемшина Марко            Бо як дим підоймається

1926

Любченко Аркадій             Via Dolorosa

Підмогильний Валер’ян      Третя революція

1927

Підмогильний Валер’ян      Проблема хліба

Хвильовий Микола            Арабески

1928

Хвильовий Микола            Сентиментальна історія

1932

Стефаник Василь              Гріх

1935

Вільде Ірина                     Крадіж

1937

Вільде Ірина                     Наші батьки розійшлись

Косач Юрій                      Вечір у Розумовського

                                     Голос здалека

1942

В. Домонтович                 Емальована миска

1945

Костецький Ігор               Ціна людської назви

1946

Костецький Ігор               Тобі належить цілий світ

1947

В. Домонтович                 Апостоли

1948

В. Домонтович                 Приборканий гайдамака

1952

Михайло Яцків                  Гермес Праксітеля

1954–1955

Довженко Олександр         Зачарована Десна

1960

Первомайський Леонід       Шенбрунн

1962

Василь Симоненко             Вино з троянд

1963

Тютюнник Григір              В сутінки

1966

Тютюнник Григір              Зав’язь

1968

Первомайський Леонід        Бережіть торфовища

1969

Гуцало Євген                    Запах кропу

Тютюнник Григір              Деревій

1971

Тютюнник Григір              Оддавали Катрю

1973

Шевчук Валерій                 Диявол, якого нема

1976

Тютюнник Григір              Три зозулі з поклоном

1978

Шевчук Валерій                 Постріл

1984

Андрухович Юрій               Як ми вбили Пятраса

                                      Зима і сни вартового

1987

Загребельний Павло           Тризе

                                      Рефлективне управління

Пашковський Євген            Криниця для троянд

1991

Портяк Василь                  Гуцульський рік

1992

Забужко Оксана                 Сестро, сестро…

1993

Портяк Василь                  У неділю рано

Прохасько Тарас                Некрополь

1994

Прохасько Тарас                Від чуття при сутності