Читати книгу - "Вибрані твори"

Гладков Федір (1883-1958) — російський письменник. З 1923 р. член літературної групи «Кузница».

«Критика» — критично-бібліографічний журнал. Виходив у Харкові у 1928-1930 рр. З 1932 р. виходив під назвою «За марксо-ленінську критику».

Єфремов Сергій (1876-1939) — історик літератури, літературний критик, публіцист, громадський діяч, дійсний член НТШ і ВУАН, голова Управи Академії та секретар історико-філологічного відділу. Репресований у 1929 р., помер в ув'язненні.

Відомий редакції учитель, сховавшись за псевдоншом М. Сумний — особа наразі не встановлена.

«Фрумкінізмом», про який так докладно говорив т. Сталін — мається на увазі промова Й. Сталіна на листопадовому Пленумі ЦК ВКП(б) «Про індустріалізацію країни та про правий ухил у ВКП(б)», опублікована 24 листопада 1928 р. в газеті «Правда». Йдеться про звернення заступника міністра фінансів СРСР М. Фрумкіна до членів Політбюро ЦК. На його думку, продовження радянської хлібозаготівельної політики (шляхом використання адміністративних важелів, а не ринкових механізмів) призведе до економічного занепаду села та зростання протестних настроїв. Лишень за 1928 р. було зафіксовано близько 150 селянських повстань. Ця записка йшла у руслі поглядів на економічну ситуацію в державі М. Бухаріна, що були викладені ним у статті «Замітки економіста. До початку нового господарчого року» в «Правді» від 30 вересня 1928 р. Однак Сталін вирішив усю критику щодо ухилу від партійного курсу спрямувати не на Бухаріна, а саме на Фрумкіна. Звідси й назва ухилу — «фрумкінізм».

ЗИФ — абревіатура з рос.: «Земля и фабрика», — радянське державне акціонерне видавництво (1922-1930). Спеціалізувалося на масових виданнях творів класики та радянських письменників.

«Червоний Перець» — журнал сатири і гумору, заснований 1922 р. Виходив у Харкові з перервами у 1922, 1927-1934 рр.

Панферов (Панфьоров) Федір (1896-1960) — російський письменник. Належав до літературної організації РАПП. З 1931 р. — редактор журналу «Октябрь».

Т. Ананко помиляється: цю розмову Д. Гуменна кінчає так: «Тобі не гидко, Василино?.. Що вона (Чернишовша. — С. П.) комуні і що їй комуна?.. Ні, вона тут довго не вдєржиться!» Думка авторки ясна (прим, автора).

Подаємо за першодруком у 2 числі журналу «Плуг» за 1929 р.

Усков Іраклій (1810-1882) — майор, з 1853 р. комендант Новопетровського укріплення. Дружньо ставився до Т. Шевченка. Всупереч царській забороні дав йому можливість писати і малювати.

Брик Іван (1879-1947) — філолог, громадський і педагогічний діяч. Дійсний член НТШ.

До фотографії ставивсь не дуже прихильно — проте саме він допоміг І. Ускову придбати фотографічні прилади, що стало причиною приписування Шевченкові родиною Ускова авторства деяких фотографій.

Залєський Броніслав (1819-1880) — польський художник, гравер. За участь у польському повстанні був засланий в Оренбурзькі степи. Товариш Т. Шевченка.

Новицький Олекса (1862-1934) — історик мистецтва, дійсний член НТШ (з 1914) та УАН (з 1922). У 1924-1933 рр. очолював Всеукраїнський археологічний комітет при ВУАН та науково-дослідчу кафедру мистецтвознавства.