Читати книгу - "Ловець тіні, Донато Каррізі"

відпочинку в Бангладеші. Чудові знімки, особливо те фото, де ти тримаєш за ручку неповнолітню. А ще я знаю адресу однієї жіночки, що мешкає тут, на околиці, і дозволяє тобі щовівторка навідуватися до її доньки. Ти часом не за тим ходиш туди, щоб допомогти їй виконувати шкільні домашні завдання?

Оґі вхопив його за грудки:

— Я більше не дозволю тобі шантажувати мене!

— Помиляєшся, я ніколи в житті ще нікого не шантажував. Я просто беру те, що мені належить по праву. — Ерріаґо незворушно взяв його за руку й відчепив її від себе. — І не забувай: я знаю тебе значно краще за тебе самого. Хоч ти зараз і гніваєшся, та все одно зробиш, як я сказав. Тому що знаєш: зараз я тебе не видам. Знаєш, що дам тобі спокій і чекатиму наступного разу, коли ти бодай пальцем доторкнешся до ще однієї неповнолітньої. Ось тоді я і розповім про все газетярам. Скажи-но, друже мій: зумієш ти встояти перед спокусою?

Томмазо Оґі мовчав.

— Тебе лякає не те, що ти можеш втратити репутацію; тебе лякає неможливість робити те, що тобі заманеться… Еге ж? — Баттіста Ерріаґа підняв з підлоги бейсболку, яка до цього впала, а він навіть не помітив. Надів на голову. — Ти сам знаєш: коли ти помреш, твоя душа піде в пекло. Та поки ти тут, вона належить тільки мені.

5

Про операцію «Щит» дізналися засоби масової інформації.

Протягом наступних годин після подвійного вбивства журналісти накинулися на ЦОС із серйозними звинуваченнями, особливо дісталося віцеквесторові Моро. Роботу спецгрупи критикували на всі лади, постійно повторюючи слова «невідповідність» та «неефективність». У суспільній думці співчуття до двох загиблих поліціянтів затьмарювалося люттю, що наростала з кожним новим днем.

Людьми керував страх. Монстр вигравав поєдинок.

Моро був змушений відкликати операцію «Щит», щоб уникнути подальшої полеміки. Забарикадувався у квестурі зі своїми найвірнішими прихильниками, щоб розробити нову стратегію розслідування.

— Що тут коїться? — У запитанні Макса вчувалося співчуття. — Тобі ж, сподіваюся, нічого не загрожує?

— Не слухай ти того, що верзуть по телебаченню! — відповіла йому Сандра. — Вони не розуміють, про що базікають, їм аби всучити публіці сенсацію, нагнати страху!

Вона знала, що її слова не зовсім правдиві, але не знала, як ще його заспокоїти.

— Коли ти повернешся додому?

— Щойно закінчимо все тут.

Ще одна брехня. Насправді в них бракувало матеріалу для обробляння, вони просто вкотре аналізували всі елементи та проглядали базу даних суб’єктів з попередніми злочинами сексуального характеру, яких можна було допитати. Щодо решти — просто блукали в темряві.

— Ти сама як?

— Добре.

— Щось не так, Веґо. Я по тону твого голосу чую.

— Твоя правда, — зізналася вона. — Це все через слідство. Я вже відвикла від такої жорстокості.

— Ти вже кілька днів уникаєш розмови зі мною.

— Вибач, але зараз я не можу говорити.

Вона вискочила до вестибюлю, щоб подзвонити. Їй уже бракувало сил на те, щоб залишатися з рештою команди, і вона скористалася тим, що надвечір фоє нарешті спорожніло, це гарантувало їй принаймні відносну приватність. Однак тепер вона вже шкодувала, що їй спало на думку зателефонувати Максові. Був острах, що він збагне справжню причину її відстороненої поведінки.

— Я не можу завжди бути з тобою, на всі сто відсотків. Ти ж це розумієш?

Вони вже говорили про це раніше. На його думку, все вирішувалося просто: Сандрі слід змінити роботу. Він узагалі відмовлявся сприймати, як комусь може подобатися товктися серед трупів убитих і злочинців.

— У тебе є коледж, твої уроки історії, твої студенти… А в мене є це… — відповіла вона, намагаючись поводитися терпляче.

— Я поважаю твою роботу; я лише кажу, що ти могла б розглянути можливість іншого стилю життя. Ото і все.

Що ж, він, може, й мав рацію. Сандра аж занадто сприймала все близько до серця. Відчувала якусь важкість внизу живота, ніби там поселився великий паразит, що висмоктував з неї всі сили, посилаючи взамін імпульси тривоги.

— Коли помер мій чоловік, усі навколо торочили мені, щоб я змінила роботу. Мої рідні, мої друзі. А я от така вперта, що вирішила нікого не слухати. Насправді протягом цих трьох років я несвідомо уникала справ, де було насильство. Коли ж я не могла уникнути цього, я тупо ховалася за об’єктивом фотоапарата. Як наслідок — втікала якомога швидше з місця злочину та від виду крові, не доводячи як слід справу до кінця. Ось чому я не відразу помітила, що Діана Дельґаудіо ще була жива. Це все моя провина, Максе. Я побувала на місці злочину, однак ніби мене там узагалі не було.

По той бік лінії Макс тяжко зітхнув.

— Я кохаю тебе, Веґо, і знаю, що тобі це може здатися егоїстичним з мого боку, але я мушу сказати: ти приховуєш від мене ще щось. Не знаю що, але приховуєш.

Сандра розуміла, що він говорить це задля її ж користі, адже Макса хвилювало їхнє майбутнє.

— Можливо, ти маєш рацію, це я все перебільшую. Однак обіцяю тобі: щойно все це закінчиться, ми сядемо й поговоримо.

Такі слова повинні були його заспокоїти.

— Повертайся швидше, я чекатиму.

Сандра натиснула на «відбій», потім ще якусь мить дивилася на екран мобільного, що його тримала в руці. Вона справді добре почувалася? Цього разу запитання надходило від неї, не від Макса. Утім вона не знайшла, що відповісти, ні йому, ані самій собі.

День видався довгий, уже й вечоріло. Але ніхто з команди Моро не залишив би квестуру, не зробивши все можливе для розкриття справи, пов’язаної зі смертю двох колег.

Сандра вже рушила була до одного з ліфтів, щоб повернутися до оперативного залу ЦОС, аж тут помітила, що в фоє на одному з пластмасових стільців, призначених для відвідувачів, досі сиділа мати Джорджо Монтефйорі. Сиділа й терпляче чекала. І тримала на колінах пластиковий пакет, який вручив їй Моро кілька годин тому.

Поліціянтка швиденько стала до неї спиною, бо побоювалася, що та її зараз упізнає, адже бачила її разом з віцеквестором. Натиснула на кнопку, щоб викликати ліфт. Та коли двері вже розчинилися перед нею, зайти всередину не змогла. Двері зачинилися, Сандра розвернулася й рушила до жінки.

— Добрий вечір, синьйоро Монтефйорі, я Сандра Веґа, працюю в ЦОС. Я можу вам чимось