Читати книгу - "Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха"

змінювалися будівельники, які постійно влаштовували додаткові проблеми: то дорогий унітаз подряпають, то зіпсують рулон італійських шпалер, то не вийдуть на об’єкт, то підуть у запій. Кадри, як завжди, вирішували все. Дівчина почала намагатися шукати Ігорю то нових клієнтів, то нових робітників. Так Віка посварилася ще з одними близькими друзями, яким Ігор обіцяв закінчити ремонт через два місяці, але знову втратив одного із двох працівників, тож здача ремонту відкладалася на невизначений термін. Але Віка все одно вірила, що їхнє кохання подолає перешкоди, що Ігор обов’язково розкрутиться, нехай не в будівельному бізнесі, так у якомусь іншому напрямку. Віка відмовлялася ставати меркантильною жінкою, для якої гроші вирішують усе. Адже вона любила Ігоря за інші якості: його небагатослівність, невибагливість смаків — він із задоволенням їв їжу, приготовлену Вікою; вміння слухати, любов до сім’ї, відданість — на відміну від першого чоловіка Віки, Ігор ще жодного разу її не зрадив, і навіть підозрілих повідомлень чи дзвінків після кількох ретельних таємних інспекцій не було виявлено у його телефоні. Крім того, на дівчину з викликом дивилися полагоджені ручки та пригвинчені полички на балконі — справа рук Ігоря. Але іноді Віка сумувала за своїм життям до Ігоря: подруги, цікаві майстер-класи, поїздки, спонтанні покупки. Тоді дівчина легко могла дозволити собі виїхати на море двічі на рік. Зараз купити путівки на двох, виплачуючи два кредити і оплачуючи навчання і квартиру дочки в Москві, для неї стало накладно.

А потім дівчина знову умовляла себе, що це просто такий складний період. Незабаром дочка відучиться в Москві й почне сама себе утримувати. Ігор нарешті відійде від свого розлучення та зради дружини. Він досі вважав її рішення повернутися до їхнього невеликого містечка саме зрадою. Вона зрадила його, Ігоря, його мрії та прагнення досягти більшого для його родини. Вікторії здавалося, що мине ще трохи часу, і він відпустить минуле, і тоді все точно почне складатися якнайкраще. Як саме — незрозуміло, але ж зміни неминучі. Чому б цим змінам не бути змінами на краще?

Періодично дівчина лаяла себе, що не може заробити більше. Потім вона лаяла мансарду, яку екс-подруга вмовила її купити і на яку пішли всі її заощадження. Потім вона лаяла колишню дружину Ігоря, яка постійно просила у нього грошей і на яку він витрачав більшу частину своїх скромних доходів. Потім Вікторії ставало соромно за свої думки.

Тоді їй здавалося, що вона не почувається ЗА чоловіком, а потім Ігор смажив картоплю чи яєчню, ніс важкі пакети з продуктами із супермаркету або лагодив вішалку в передпокої, і Віка знову переконувалася, що в її домі є чоловік — її чоловік, постійний чоловік.

А потім якась подружка в’їдливо питала Віку, чому ж Ігор із нею не одружується. Віка завжди жартувала, що вона вже двічі була одружена і більше їй туди не потрібно. От правда ж, не потрібно? Наодинці з собою Віка кілька разів обмірковувала цей момент: справді, виходити заміж утретє їй, мабуть, зовсім нема чого. Але ж Ігор цих її міркувань не знає? Уголос же вона їх не озвучувала? Чому ж він її не спитає? Він же каже, що в них сім’я, чому ж він не покличе її заміж? А якщо покличе? Що вона відповість? Чи хоче вона за нього заміж? Але ж насправді для неї важливе саме його бажання з нею одружитися? А раптом цього бажання в нього немає? Раптом він у принципі не хоче одружитися саме з нею? Навіщо тоді це все?

У цих роздумах ненадовго залишимо нашу героїню. Повернімося до нашої безумовної любові з певними умовами.

Дуже часто жінки відверто кажуть, що хочуть познайомитись із чоловіком, який добре заробляє. Більш далекоглядні жінки додають, що цей чоловік, який добре заробляє, повинен при цьому ще й бути щедрим, тобто не боятися витрачати гроші на цю жінку, забезпечувати її комфорт, фінансувати їх спільний побут і дозвілля. Ми живемо в матеріальному світі, і ця жіноча умова здається цілком зрозумілою та розумною. «Курінь із милим» розбив величезну кількість жіночих рожевих окулярів.

Багато жінок, начебто як спираючись на свій життєвий досвід і досвід близького оточення, керуючись логікою і бажаючи собі найкращого, намагаючись заздалегідь убезпечити себе від образливих і часом небезпечних помилок, починають пред’являти все нові умови та «побажання» до потенційного партнера та кохання, поки цей список з умовами не починає нагадувати солідний сувій, якому місце в музеї чи запорошеному архіві, але ніяк не в стрімкому тут і зараз.

Щедрий чоловік, який добре заробляє, тепер повинен мати ще й певну зовнішню специфікацію: високий — щоб діти теж були високими; сильний, щоб на руках міг донести до ліжка чи захистити від хуліганів; красивий — тут знову-таки щоб діти були красивими, але тільки не надто красивим, щоб менше привертати увагу жінок з низькою соціальною відповідальністю, що простою мовою означає тих самих пропащих жінок, які не проти зазіхнути на законну власність іншої жінки. А ще він має бути добрим, чуйним, здатним прийти на допомогу, наприклад, повністю взяти на себе витрати на утримання мами коханої жінки, її дітей від попереднього шлюбу, при цьому дітей від інших жінок у цього чоловіка не повинно бути. Не повинно у нього бути й мами — потенційної свекрухи, яка в усьому займатиме бік сина. А якщо в нього таки є мама, то ця свята жінка повинна повністю присвятити себе онукам і невістці, яка тепер для неї — рідна дочка, про яку вона мріяла все своє свідоме життя. У цьому вінегреті бажань і вимог наш високий, красивий, але не нудотно красивий, заможний щедрий чоловік із мамою — нянею майбутніх онуків має ідеальний характер, не маючи при цьому свого списку вимог та уявлень про «ідеальну» партнерку. Він готовий підтримувати свою жінку у всіх її починаннях: не хоче вона працювати — нехай не працює, гроші в тумбочці та на