Читати книгу - "Закохана В Диявола, Ксю Бадб "

Вчора мені виповнився 21 рік, але, крім будинку пана Шательє, тренувального майданчика та місця, де я можу постріляти, я майже нічого не бачила.
Так, мене добре навчили різних мов. Я проходила багато уроків танців, мистецтва, але я не бачила справжнього світу. Усі інші дні я про це навіть не задумувалася. 

У цей будинок я приїхала, коли мені було 5. Я дуже смутно пам'ятаю той момент, але знаю точно, що забрали мене з не найкращих умов. Навіщо пан Шательє це зробив? Невідомо, але я вдячна йому. 

Моє дитинство не було схоже на те, про яке можуть мріяти багато дітей.  У мене не було принцес, рожевих поні, гарних днів народження, купи друзів та теплої родинної атмосфери. Ні, мої дні народження проходили зовсім інакше. 
На кожне своє свято я повинна була виконувати одне завдання від пана Шательє. Чим старшою я ставала, тим жорстокішими були завдання. Вчорашнє змусило пробігтися не один табун мурашок по моїй шкірі, але я змогла.
Я ніколи не промахуюсь, завжди доводжу все до кінця. Саме тому вперше за 21 рік я вчора отримала похвалу від чоловіка, який навіть посміхається рідко. Тому, мені здається, це був найкращий подарунок. 

Залежуватися в ліжку також немає часу. Він цього не любить. Одягаюся та спускаюся вниз. Він, як завжди, сидить за обіднім столом та п'є свою каву. Ніколи не розуміла, як можна пити такий гіркий напій. Поки що не розуміла. 

- Єлизавето, в мене є для тебе гарні новини. 

Коли цей чоловік каже гарні новини, розумію, що для мене це якийсь пиздець. 

- Я вас уважно слухаю, пане Шательє. - Сідаю навпроти нього та завмираю. 

- Ну що ж, настав час твого завдання. 

Він просуває мені теку з якимись фотографіями та документами. 

- Це твоя ціль. 

Відкриваю, на першій сторінці  бачу фото гарного чоловіка з чорним волоссям. На шиї в нього видно чи то татуювання, чи то сліди, чи то шрам. Але найбільше мене приваблює його погляд. Він такий темний і такий проникливий, що здається навіть через фотографію цей чоловік дивиться мені прямо в душу. Я починаю читати його біографію.
"Девід Сореро, 35 років. Власник мережі казино". 

Дивлюся на його статки і розумію, що це досить крупний бізнесмен. Що Шательє хоче, щоб я з ним зробила? Невже вбила? Я підводжу на нього погляд і він наче розуміє моє німе питання. 

- Ні, Єлизавето, тобі не потрібно його вбивати. Поки що. Ти повинна стати його слабкістю. У нас з цим чоловіком історія почалася ще дуже давно. Десять років тому. І вже тоді я розумів, що мені з ним не впоратися, якщо в нього не буде слабкості. Єдине, чим можна було маніпулювати, я в нього забрав. І тепер, чесно кажучи, про це трохи шкодую.

Не зовсім розумію, про що він говорить, але мені це не потрібно знати. Я завжди собі внушаю той факт, що мені не потрібно знати більше, ніж Шательє мені говорить. 

- Що я повинна робити? 

Він встає і підходить до мене. Я відразу підскакую. Це вже рефлекторно. Коли чоловік наближається, я повинна стояти на рівні з його поглядом. 

- Ти, дівчинко моя, повинна стати для нього всім. А потім знищити, розбити його серце та змусити плазувати переді мною на колінах. 

Він дає комусь знак і в кімнату заходить ще один чоловік. 

- Знайомся. Це Едвард. Він тобі допоможе. Чоловік мило посміхається мені і по ньому навіть не скажеш, що здатен на щось жахливе. Та я затямила одну річ. Всі, хто працює в Шательє, не ті, ким здаються. 

- Це Єлизавета. Ти повинен будеш зробити все так, як ми з тобою домовилися. 

Я повертаю погляд назад на Шательє. 

- Мені потрібно знати деталі?

Він схвально киває. 

- Так, Едвард тобі все розповість. А поки що збирайся. Через годину ти вирушаєш. У нас не так багато часу, щоб усе це провернути. Тому, Єлизавето, не підведи мене і не розчаруй. Бо ти знаєш, що буває з тими, хто мене розчаровує. 

Це я точно знаю. Я бачила, як зникали люди, якими він просто був незадоволений. Я піднімаюся до себе в кімнату та беру найнеобхідніше. Сумка завжди складена. У ній лише деякі речі, нові документи лежать на тумбочці. Я все підготувала. Сьогоднішній день був давно запланований. Я спускаюся, а Едвард, посміхаючись, проводить мене до авто. 

Їдемо мовчки. Коли приїжджаємо на квартиру, чоловік проводить мене на кухню. 

- Чай чи каву будеш? - говорить досить спокійно і мило. Якби я не знала, що на нас чекає попереду, ніколи б не подумала, що ця людина може комусь заподіяти лихо. 

- Чай. Не люблю каву. Він посміхається та робить мені чай. 

- Ти давно працюєш у Шательє? - ставить чашку та сідає навпроти. 

- Достатньо довго, щоб знати, на що ця людина здатна, і щоб розуміти, що варто говорити при ньому і про нього, а що ні. А ти? 

А я навіть не знаю, що відповісти, тому що все моє життя пройшло з  Шательє. 

- Скільки себе пам'ятаю, живу біля нього. Я не знаю, хто він для мене. Але нікого, крім нього, більше немає. - Чоловік дивиться на мене співчутливо, поки я надпиваю свій чай, забуваючи, що він дуже гарячий та обпікаю язик. 

- Що ж, мені не віриться, що така дівчинка, як ти, може бути зброєю такого чоловіка, як Шательє. До цих пір не віриться... 

Саме це  колись і планував мій господар: щоб моя зовнішність не викликала сумнівів у жодного могутнього чоловіка. Ніхто не подумає, що дівчинка півтора метра на зріст, з милим обличчям та рудим волоссям може стати справжньою трагедією для величних та могутніх чоловіків. Їхня гордість часто затьмарює їхній розум. Вони забувають, що навіть найменша істота може знищити найбільшого хижака. 

— Ти розповіси  мені все, що я маю знати про ваш план із паном Шательє? — Ед киває та ставить чашку. 

— План такий: тобі спочатку потрібно повноцінно влитися в життя цього міста. Я впевнений, що Шательє почистить усю інформацію, але Сореро не дурний, тому ми повинні прожити певний час разом у цьому місті. За його легендою, я твій наречений. За всіма даними, які отримає Сореро, у мене буде залежність від гри в покер. Це ідеальний варіант, щоб я часто потрапляв у його казино. Я знаю з документів, які є в Шательє, у яких казино буває пан Сореро. Там я буду з'являтися досить часто сам, а через деякий час проведу тебе туди. Твоя ціль буде привернути увагу. 
Девід Сореро —  людина, яка дуже любить яскраві речі. Якщо він на щось поклав око, він обов'язково  це отримає. Тому тобі потрібно буде деякий час почекати на мене біля бару. Я добре знаю, що пан Сореро завжди знаходиться у VIP-ложі по вихідних. Отже, йому буде дуже добре видно, якщо якась яскрава жінка буде гаяти час, попиваючи коктейль, очікуючи когось. Це повинно викликати в нього бажання тебе отримати. А далі все банально просто. Я сяду грати з ним у покер, бо це найкращий варіант для нього, щоб забрати тебе. Мотивую і організую все так, щоб програти тебе йому. А далі всі дії за тобою. У тебе буде час, щоб зблизитися з ним. Щоб змусити повірити, що ти насправді та людина, якій він може довіряти, і яка стане для нього кимось більшим, ніж просто дівчинка, яку він виграв. 

- А що потім? 

Він замовкає, і я навіть не уявляю, що буде потім. Хоча думки, які в моїй голові, трохи лякають. Я не знаю цієї людини, на яку зараз починається полювання, але я знаю, які жахливі речі робить Шательє. 

- Лізі, не думай про це. 

Змушую думки затихнути. Я не повинна нікого шкодувати. Це моя робота. Я все життя до цього готувалася. А отже, по-іншому не може бути. 

- Єлизавето, ти мене чуєш? - Ед вириває мене з думок, коли я знову в них поринаю. 

- Про що ти задумалася? 

Не хочу розповідати йому про свої сумніви, не хочу, щоб він бачив у мені будь-які прояви слабкості. 

- Аналізую все, що ти сказав, і обдумую свій план.