Читати книгу - "Мисливець. У пошуках втраченого, Сано Бенсан"

— Це ще хто такі?! — мало не верескнув Влад, коли Емікс перемістив нас у Квантум.

Ми з Еміксом спершу лиш переглянулися, але потім все ж всміхнулись. Попри свого грізного та самовпевненого аватара, Влад все ж іноді був звичайним хлопчаком, який і в реальності неодноразово боявся чогось незвичного.  

— Це ліди, Фаю, — відповів впевнено я, дістаючи з кобури свою зброю. Увійшов у потрібну консоль та налаштував подвоєння й автоматичне відновлення здоров’я. Глянувши на Влада, я на мить задумався і підійшов до друга. Потягнувся до його руки та поглянув на кількість ефірів. — Придбай подвоєння на дві години, але не висовуйся на лідів. Ми самі. тримайся біля нас.

— Але то аж двадцять ефірів, Мисливцю! — заперечив той, на що я лиш закотив очі.

— Роби як кажу, якщо хочеш встигнути до початку змагань. І прикупи жетонів на випадок, якщо таки впадеш. — Влад знову скривився, шкодуючи за кожним ефіром, який все ж зняло з його рахунку. — Не пожалкуєш, бро. Перевір обсяг інвентарю аватара, що зайве — викинь.

З важким серцем, Влад таки почав викидувати купу дрібниць, які донедавна ми вважали чимось вартим і за що б отримали хоч щось у столичного крамаря. Немов побачив себе збоку, усвідомивши, як нікчемно іноді можна виглядати збоку. Або ж я потроху зарозумівся через своє положення перед Владом.

Щойно ми вийшли з безпечної зони, як відбувся спавн істот і тепер для Влада почалися сім кіл пекла, а точніше десять. Майже на рівні з Еміксом я нищив істот, від чого ефект здобутої енергії лише збільшувався.

— Низький рівень Фая впливає на кількість енергії, що дається за одного ліда, — пояснив згодом Емікс, коли моя цікавість не вщухала. 

Реакцію Влада від перших кількох отриманих рівнів, гадаю, не варто й коментувати. Хіба що вистачило його слів:

— Це неймовірно! З минулим паті я за весь час набрав лише один рівень, а ви… — і мелькаючи ротом, немов та риба, дивився на нас. — Ви читери… Але мені це до вподоби! 

Впізнавав свого Влада, який увійшов в азарт і вже сам ладен був накинутися на тих нещасних істот. Втім, він знайшов в собі клепки поки що не робити цього. Принаймні до шостого рівня він просидів відносно спокійно, і навіть жодного разу не помер. Що не скажеш про наступні рівні, де я те й встиг, що побачити, як він голіруч зчепився у поєдинку з лідом, який легким рухом руки шпурнув ним за сусідню перегородку. Над головою Влада одразу ж відрахувалися поділки зі шкали здоров'я, а слідом почався відрахунок для його відродження. 

— От, холера, здоровило! — обурювався він, підвівшись.

— Занадто ти повірив у свої сили, Фаю, — не втримався я від коментаря, пристреливши останнього.

І далі вже обидва поквапилися до дверей слідом за Еміксом. У ліфті Влад знову вивчав Емікса, а потім мене. Мовчки, але я був більше ніж впевнений, що згодом висловить усе, що зібралося за весь час, що провели у Квантумі.

Якщо на дев’ятому рівні Влад, ще ховався і не смикався зайвий раз, то на десятому він спершу закляк щойно зробив крок з ліфта. Широко розплющеними очима оглядався навкруги, але щойно відбувся спавн, Влад заховався за Еміксову спину. На якусь мить навіть шкода його стало, але бачити як він радів з кожного нового рівня — було неперевершено. 

— Тобі потрібно буде відмітити проходження Квантуму, коли он там з’явиться НПС, — промовив Емікс, відстрілюючись, а потім вказав на край локації.

— Добре, — автоматично погодився Влад.

Я ж бо зацікавлено чекав, що ж відбудеться там із ним. Але щойно з’явилась сфера, я відмітив, що вона була цілком звичайною і геть близько не була схожою на мою. Влад навіть щось там натискав, після чого заверещав від захвату, побачивши оновлення своїх статистик та гаманця.

— Йоу! Це круто! Це… Просто неймовірно! — верещав він, коли повертався до нас.

Ми з Еміксом лиш переглянулися і продовжили бити істот. Так, цього разу і їхні спавни не припинялись. Коли я поглянув на свого провідника, то він лише пояснив:

— Тепер тут просто локація для твого аватара, доки не добереш потрібний рівень, Мисливцю.

І мусив сказати, що з Владовим аватаром тут дійсно непогано додалося власних рівнів. Звісно, з його зростанням кількість енергії з лідів дещо зменшилася, але на пару з Еміксом ми компенсували це обсягом вбитих лідів. Навіть Влад брав на себе по одному ліду, якого натхненно шматував своїми мечами. Він для себе обрав клас аватара з ближнім боєм, який вважався танком у такій ситуації. Але щоб бути справжнім танком, потрібно було неабияк вкластися у костюм аватара: або реальним коштом, або ж надмірним задротством. А жоден з нас не був задротом. Дотепер. 

— Після Квантуму, — згодом сказав Емікс до Влада, — підійдеш до Канцлера і візьмеш в нього винагороду за нові рівні. Відкриватимеш від найменшого, не переплутай.

— Авжеж! — видихнув він, заховавши мечі за спиною.

— І запам’ятай, — вже серйозно наголосив Емікс, височіючи над ним, — ця таємниця не має бути порушена.

Влад одразу ж притулив долоню до серця й розправив свої плечі.

— Та ніколи в житті!

І я вірив йому, як і Емікс. Ще декілька разів поновивши подвоєння, ми продовжували своєрідну боротьбу за виживання. Адже на відміну від Влада, я розумів, що стояло на кону, тоді як для нього це все було грою у віртуальному світі. Справлявся з істотами я вже досить вправно, та й Влад вчився досить швидко. З новими рівнями й у нього стали доступними нові скіли аватара. Гадаю, за два дні він ще допрацює ці навички, амуніцію також вдосконалить і згодом він неодмінно потішить нас.