read-books.club » Дім, Сім'я » Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути 📚 - Українською

Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"

237
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути" автора Наум Петрович Иойриш. Жанр книги: Дім, Сім'я / Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 34 35 36 ... 51
Перейти на сторінку:
чайного гриба. Вже через 2 дні лікування спостерігалася помітна епітелізація, а через 5 днів наставало повне вилікування.

Враховуючи, що бджолиний мед має чудові харчові і різносторонні лікувально-профілактичні властивості, ми почали додавати його в настій чайного гриба. Наші досліди показали, що найбільш приємним і корисним напоєм є медовий настій гриба, що містить 5% меду, 5% цукру і збагачений вітамінами С і В1.

Вітамінізований медовий настій чайного гриба 7— 8 денного посіву можна розлити в пляшки, старанно закупорити і зберігати в кімнатному холодильнику або підвалі. Цей чудовий напій дає людині не тільки задоволення, а й користь. У Всесоюзному науково-дослідному вітамінному інституті ми разом з кандидатом біологічних наук М. Г. Голишевою вивчили бактерицидні властивості настоїв чайного гриба з різними концентраціями меду і цукру. Дослідження показали, що настій чайного гриба з вмістом 5% меду і 5% цукру має сильніші бактерицидні властивості щодо мікробів кишкової групи, ніж настій того ж гриба, приготовлений з самого цукру (10%). Слід, проте, відзначити, що високі концентрації меду придушують ріст і життєдіяльність чайного гриба.

Нас також цікавила вітамінна активність настою чайного гриба, приготовленого з меду і цукру, порівняно з настоєм, приготовленим тільки з самого цукру. Виявилося, що медовий настій чайного гриба містить вітаміну С в 7 раз більше, ніж цукровий настій цього гриба.

Штучний мед

Геніальний хімік і видатний пасічник, названий батьком російського раціонального пасічництва, акад. О. М. Бутлеров писав: «Цукристі речовини в тому вигляді, як їх дають рослини, ще не становлять меду; тільки тоді, коли вони Перероблені в зобику комах і згустилися, втративши випаровуванням частину води, вони стають справжнім медом». Далі Олександр Михайлович зазначав: «Медом називаються перероблені комахами солодкі Цукристі виділення рослин, які з'являються переважно в квітах». Таким чином, нектар квітів перетворюється на мед тільки після «перероблення в зобику» (медовому шлуночку) бджоли-трудівниці. Усякий же мед, добутий без участі бджіл, слід вважати штучним, а не натуральним (бджолиним).

Лайль у 1887 р. готував штучний мед, змішуючи однакові частини глюкози і фруктози з тростинним цукром, фруктовими ефірними і красильними речовинами. Дослідження цього меду, проведені Генером, показали, що він відрізняється від натурального (бджолиного) меду, відсутністю в золі фосфорної кислоти.

У Голландії значною популярністю користувався так званий бісквітний мед (Beschuit Honig), який там виготовлявся. Дослідження, проведені Фінкенером, показали, що бісквітний мед містив: олеомаргарину 30%, тростинного цукру 29%, глюкози 4%, декстрину 7%, соди 0,5%, піску і деревних часток 0,5%, води 29%.

Завод Мейнгау в Німеччині виробляв медоподібний сироп, який вважався штучним медом. За дослідженнями Гельфенберзької лабораторії цей мед містив: тростинного цукру 29,40%, інвертованого сахару (глюкози і фруктози) 40,80%, мінеральних солей 0,1%, води 29,7%.

У Радянському Союзі відомо кілька сортів штучного меду.

Кавунний мед (нардек) добувається з дуже поширеної в СРСР культурної рослини — кавуна (Citrullus vulgaris Schrad). За даними проф. М. В. Павлова, м'якуш кавуна містить води 88—90%, цукру (переважно левульози) 5,5—10,5%, азотистих речовин 0,97%, жиру 0,6%, клітковини — 0,4%, золи 0,36%. Кавунний мед містить інвертованого (переважно левульози) сахару 41,6%, сахарози 14%, золи 1,86%, органічних кислот 0,34%. З 1 ц кавунів добувають 7—10 кг кавунного меду.

Проф. С. М. Лухотін застосував кавунний мед як стимулюючий засіб для підвищення вмісту гемоглобіну в крові. З 29/VI по 10/VIII 1945 р. в одному з військових госпіталів він провів спостереження над 15 хворими (11 чоловіків і 4 жінки) з наслідками тяжких поранень. Вміст гемоглобіну в чоловіків дорівнював 50—63%, у жінок 53—56%. Після 32-денного застосування кавунного меду у 14 хворих відмічено помітне збільшення гемоглобіну і тільки в одного хворого вміст гемоглобіну залишився попереднім. В результаті терапії кавунним медом вміст гемоглобіну підвищився максимально на 25%.

Динний мед (бекмез) добувається з культурної рослини дині (Cucumis Melo L.). Вміст цукру в динях, залежно від їх сорту, коливається в межах від 4,5 до 13%; в Середній Азії є пізні сорти дині, що містять до 17% цукру. До 80% урожаю динь у Середній Азії переробляється на мед. Динний мед містить до 60% цукру.

Гарбузовий мед роблять з культурної рослини гарбуза (Cucurbita Pepo L.), вміст цукру в якому досягає 11%. З урожаю гарбузів, зібраних з 1 га, можна приготувати 25 — 30 ц меду.

Фініковий мед роблять з вичавленого соку свіжих фініків — «пустинного хліба». Фініковий мед може довго (понад 2 роки) зберігатися, не псуючись.

Штучний мед (кавунний, динний та ін.) виробляється так. М'якуш плодів відокремлюють від кірок і з нього пресами (звичайно дерев'яними) вичавлюють сік, який фільтрують через полотно та сито, а потім випаровують у відкритих мідних котлах до консистенції густої патоки.

Штучний мед є корисним продуктом харчування, що містить в основному інвертний сахар.

Забруднений мед

Бджолиний мед належить до тих продуктів харчування, які ми вживаємо без будь-якої обробки (термічної чи іншої). У зв'язку з цим треба, щоб пасічники в своїй роботі додержували санітарно-гігієнічних правил.

Якщо подивитися на краплю меду під мікроскопом, то можна побачити квіткові пилинки, дріжджі, водорості, мікроскопічні кліщики, воскові пластинки, бджолині волоски та інші природні домішки. Проте через неохайність пасічника і при антисанітарному утриманні пасіки, підсобних приміщень і пасічницького інвентаря мед може забруднитися золою, піском, пилом з подушок, якими, утеплюють гнізда бджіл, мертвими бджолами, уламками стільників і т. д. При невмілому користуванні димарем з нього в стільникові комірки з медом попадає не тільки зола, сажа та кіпоть, а нерідко й краплі дьогтю. Якщо вийняті з вулика стільникові рамки з медом пасічник ставить на землю, а не в спеціальний чистий ящик, то до планок рамок прилипає пісок, який при відкачуванні на медогонці попадає в мед. Коли в недбайливого пасічника утеплюючі подушки розірвані або погано зроблені, то при огляді бджолиної сім'ї або при вийманні стільникових рамок у мед обов'язково попадає пил, сміття. Під час відкачування меду, коли вікна підсобного приміщення не засітковані, бджоли залітають і попадають у барабан медогонки, де тонуть і гинуть.

Не допускати таких забруднюючих домішок у меду — прямий обов'язок радянського пасічника. Очищають мед від забруднюючих домішок двома способами: фільтруванням і відстоюванням. Перший спосіб полягає в тому, що під час витікання з медогонки мед проходить через сито з лудженої металевої сітки різних розмірів (№ 28, 32, 40, 45). Другий спосіб — відстоювання — полягає в тому, що на дно посудини, в якій зберігається мед, осідають важкі домішки, що засмічують мед,— пісок та ін., а воскові пластинки, шматочки воску спливають вверх. Очищають мед

1 ... 34 35 36 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"