Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

35 Глава

Арнольд

- О Боже. Звідки кров, Арні? - Цікавиться Еля, коли я заходжу на кухню.
І так, справді, що?
Ця ідіотка намагалася захиститись. Хоча б я нічого їй не зробив!
Відвернувся, щоб вона не так соромилася, адже бачив збентеження, скутість і сором.
Вона тримала в руці лезо. Дивилася на мене переляканими очима і тремтіла.

- Що ти робиш?

- Випусти мене.

- Я не тримаю тебе. Розслабся. Зоя. Мені іноді здається, що тобі подобається. Ні я вже впевнений на сто відсотків, що ти просто дівчина - катастрофа. Вічно щось не так. Але будь розумна, віддай верстат. Нумо! - Простягаю руку, маючи намір відібрати, але вона затискає його в руці сильніше.

- Ти поріжешся, ідіотко!

- Провалюй! Інакше я стисну лезо сильніше.

- Ні, ти не така дурна. Ти не зробиш цього. Ти ж хотіла мене їм? Тож дій! Давай!
Кричу на неї і простягаю руки. Тильний бік. У мене сильні руки, і зараз я напружив їх, що видно вени.

- Давай, проведи пару разів лезом і позбутися зможеш назавжди мене. У тебе зараз гарна нагода з'явилася. Еля точно не зайде.

- Ти... Ти хворий на голову.
Але я не відступаю. Другою рукою хапаю її ручку, що тримає це саме лезо і тягну на себе. Мені треба що вона відпустила бритву!

- Припини, - просить вже тихіше, коли наші губи перебувають у міліметрі один від одного.
Член болісно ниє від збудження. Вона мене своїм вчинком зараз дуже розлютила.
Тримаюся з останніх сил, щоб не взяти її прямо зараз.
Знаю, секс зараз їй протипоказаний. Опустити її навколішки теж варіант.Не знаю чому, але складається така думка, що вона ще не робила цього.
Підношу її руку вже до зап'ястя, вона ж як на зло стискає бритву сильніше, поки сама не поранилася. Струмінь крові вже стікає по моїх пальцях.
Всекрихітко, жарти закінчилися. Не хотів застосовувати силу, але в Зої істерика.

- Ідіотко! - Розтискаю її долоню і витягаю з неї лезо і ставлю назад на поличку. Її долонька кровить, але вона не знепритомніє, побачивши крові. Вона просто у ступорі. Включаю холодну воду, беру лійку в руку і направляю на Зою.

- Холодна! Ідіот!

– Буде корисно! Те що треба! Ідіотка тут у нас одна. Прийдеш до тями коли - вийдеш з ванної, - кажу наостанок, витираюсь, обв'язую рушником стегна і залишаю її одну.
Сам трохи порізався, але чорт із ним.

- Порізався  трішки.Не хвилюйся.

- А Зойка де?

- У душовій.

- Ааа? Я не дочула?

– Що?

- Ти ж зараз душ приймав. Он, волосся мокре.

- І?

- Ви приймали душ разом?

- Сестричко, ти ставиш дуже незручні питання.

- Але я..

- Ель, якщо хочеш дізнатися, що було, спитай безпосередньо в неї самої. А зараз краще скажи, де у нашому будинку аптечка?

- Аптечка у ванній. Де ж їй ще бути?

- А точно. Добре, залишаю її у незнанні. Впевнений, що із Зої не злізе, доки не дізнається, чим саме ми там займалися. Ох, моя цікава сестричка. Я впевнений, що Зоя не скаже правди. Чи не захоче створювати конфлікт між нами.
Прямую знову у ванну.
Зоя вже вийшла із кабінки. Обмоталася рушником. Навіть із її волосся вже не стікали краплі. Дивиться на мене вже інакше. Винне якось.
- Угамувалась?
Відводить погляд, точно зрозуміла, що не права була.
Вона навіть знайшла пластир і встигла заліпити поріз.

- Мені б теж не заважало надати першу медичну допомогу.

- Аптечка у верхньому ящику. Я волосся витерла. З мене вже не стікають краплі води! Я вже не зіпсую твою стать? – гарчить на мене.

- Я хочу, щоб ти мені допомогла з порізом.

- Я не проходила курси з надання першої допомоги. Вибач.

- Протерти поріз ваткою та заклеїти його. Хіба треба багато розуму?

- Я не хочу цього робити! Ясно! – штовхає мене в груди та вилітає з ванної. Цього разу я не перешкоджаю її втечі. Нехай. Далі кімнати Елі все одно не втече.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно