Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Андрій
Я сидів в якомусь найблищому від квартири Мар'яни барі..
Вживаю цю гидоту вкрай рідко, але саме зараз мені просто вкрай необхідно випити..Сподівався що за допомогою алкоголю зможу відволіктися, але схоже і він грає зі мною злий жарт, тому що навіть після випитої пляшки я все більше і більше думаю про неї..
У Мар'яни донька!Чорт забирай, вона сама виховує дитину..Проміняла мене на якогось покидька, а він просто взяв і кинув вагітну..Їй Богу дізнаюся хто він начищу морду..
Це все дуже ускладнює мої плани.Я хотів знову завоювати її, повернути наші стосунки, почати все спочатку де не має місця впливу батьків, а тут нові обставини..
І ця обставина дивилася на мене такими ж карими невинними оченятками..
Тепер перш ніж будувати плани на її маму, потрібно подружитися за цим зайченятом.Але як порозумітися з чотирохлітньою дитиною.Задарювати подарунками?Безглуздо..Почати часто бачитися?Мар'яна може послати під три чорти..
І як викрутитися з цієї ситуації..А ще й Сніжанна..Блін вона взагалі поїхала, ніяк не погоджується на розлучення..А тепер ще й моїх батьків підключила..
Мама в гру вступила вранці, дзвонила, прочищала мені мізки..Далі слідуватиме батько..
Як же ж все навалилося і невчасно..
Після початої другої пляшки рука сама тягнеться до карману в якому лежить телефон..
Звісно краще згадати якісну пораду, під час п'янки з'їж свою сімкарту але ніколи не телефонуй колишнім, але мене несе, і я саме зараз набрався сміливості висказати їй все що думаю..
Без проблем знаходжу номер Мар'яни, і не вагаючись натискаю на зелену клавішу.
******
Мар'яна
Я як завжди сиділа на кухні попиваючи свій улюблений чай.
За стінкою десь в кімнаті мирно сопить моє янголятко.Вона дуже втомилася сьогодні, і я відчуваю угризіння совісті.
Погана я звісно мати, якщо моя дитина засинає на диванчику мого робочого місця.Та й замучилася вона, день виявився надто емоційним для такої крихітки.Вона багато сміялася, веселилася, а на останок ще й познайомилася зі своїм татком..
Блін, я була на волосині від смерті.А що якби біля нас був хтось сторонній і ляпнув про те які вони насправді схожі..Я навіть думати про це не хочу..
Хоча в глибині душі почуваюся самою останньою поганню..Я стільки років приховую від його правду.Обманюю себе, його, ляльку, і мені це якщо чесно остогидло..
Але не можу.Ніяк не можу вчинити інакше.Розповісти правду, означає остаточно зруйнувати їхню сім'ю.Адже після цього, я чомусь впевнена на всі сто відсотків, що всіх собак спустять саме на мене..
І знову я буду почуватися винною у всіх смертних гріхах..
Десь у вітальні роздається телефонний дзвінок, і я швидко біжу туди щоб вимкнути звук..
На екрані висвічується номер Андрія.Серце у цей момент робить трійний кульбіт, і мерщій біжить десь до п'ят, ноги підкошуються і по всьому тілу проходить вогненний жар..Тіло буквально палає, і в кімнаті стає спекотно..
Мені нічим дихати, і я швидко відкриваю вікно щоб вловити хоча б один ковток свіжого повітря..
У якийсь момент вібрація припиняється, і в мене з'являється надія що він більше не зателефонує, Андрій зрузуміє що зараз не час для душевних розмов і ні до чого доброго вони не приведуть..
Телефон знову оживає, і знову цей номер, таке рідне ім'я..
Розумію що повинна відповісти, адже своєю мовчанкою ще більше все ускладнюю.
-Слухаю- провівши з боку на бік по екрану свого смартфона таки відповідаю на дзвінок Андрія..
По той бік лунає дуже затяжна пауза, і я навіть починаю думати що він набрав мене випадково.
-Мишко, а вона ж могла б бути наша.Твоя і моя, я про доньку, пам'ятаєш ми мріяли, вона так схожа на тебе чорт забирай твоя маленька копія- ні це не моя маленька копія а твоя, і ти просто п'яний бовдур якщо цього не помітив..
-Ти що пив?- єдина репліка якою я реагую на його дзвінок..
Я дуже добре його знаю.Якщо він випиває, отже справи кепські, і йому дійсно погано..
-Пив, і зараз п'ю..Чорт все це не важливо, скажи як..Чому ми розійшлися тоді?Все ж було чудово, ми кохали один одного..Все ж могло б бути інакше..
-Андрію, будь-ласка виклич собі таксі, і їдь додому- в наказному але такому тихому тоні відповідаю ..
-Ні..Я нікуди не поїду поки не отримаю відповіді на свої питання..
-Тоді я не маю тобі чого сказати.
-Ти просто уникаєш цієї розмови, мене це виводить.Мар'яно, я благаю тебе, не веди себе так неначе між нами нічого не було.
От же ш упертий телепень.Ну й фіг з ним, нехай п'є далі, мені то яке діло у нього є дружина нехай за нього і хвилюється.
-Знаєш що хочеться знайти пригод на свій зад?Будьласка, сиди і далі топи своє горе в алкоголі, а я лягаю спати!- на нервах випалюю і завершую розмову..
Звісно я так не думаю, і мені дуже хочеться порозумітися з ним, зігрітися у його закоханих очах, потонути в обіймах.
Блін чому все так складно.Чому не можна наплювати на свою совість і бути просто щасливою хоч і сукою.
Не витримую і таки пишу йому смс повідомлення з проханням скинути своє розташування...
І через п'ять хвилин я вже маю на руках адресу бару де вирішив топити своє горе Андрій.
Закрадаюся тихесенько до маленької та цілую в щічку.Попереджаю Діану, що відлучуся, і направляюся до Андрія.
Що очікую від цього побачення?Поки що не знаю. Як відбуватиметься наша розмова теж поки що не уявляю, та й до чого власне вона може привести теж.
Але не ризикнеш не дізнаєшся, тому я впевнено заходжу по даних геолокації і без проблем знаходжу Андрія.
Єдине що мені не подобається, це якась брюнетка, котра буквально повисла над ним, і я не розумію чи варто псувати йому вечір?
А можливо навпаки?Варто нагадати кому належить його серце?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) Колишні, Таня Смолярчук», після закриття браузера.