Читати книгу - "Гра дзеркал"

— Має чи не має слушність Стівен Рестарік, коли каже, що її шлюб незабаром розпадеться, але я помітив: вона з добре обміркованим наміром згадала, що Волтер Хад уже повернувся у Велику Залу, коли пролунав той постріл.

— Що не дуже узгоджується з розповіддю всіх інших?

— Атож.

— Вона також не згадала про те, що міс Белвер покинула залу й пішла шукати ключі.

— Ні, — замислено промовив інспектор, — не згадала…

РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ

І

Місіс СтріТ уписувалася в інтер'єр бібліотеки набагато ліпше, аніж Джіна Хад. У ній не було нічого екзотичного. Вона була в чорній сукні з оніксовою брошкою, а її сиве волосся утримувалося акуратно припасованою сіточкою.

Вона мала достоту такий вигляд, подумав собі інспектор Кері, який і повинна мати вдова каноніка англіканської церкви — що здавалося майже дивним, бо дуже мало людей здаються такими, якими вони насправді є.

Навіть вузенька смужка її стиснутих губ мала аскетичний церковний присмак. Вона виражала Християнське Терпіння, а можливо, й Християнську Твердість Духу. Але тільки не Християнське Милосердя, подумав Кері.

Крім того, було очевидно, що місіс Стріт ображена.

— Мені здається, ви б могли бодай приблизно сказати мені, коли я буду вам потрібна, інспекторе. Я змушена була сидіти й чекати увесь ранок.

Кері зрозумів, що це відчуття її власної значущості зазнало образи. Він поквапився вилити оливу на збурені води.

— Я прошу у вас вибачення, місіс Стріт. Та, можливо, ви не зовсім ясно собі уявляєте, як ми працюємо в таких ситуаціях. Ми починаємо, щоб ви знали, з менш важливих свідчень — відсіюємо їх, так би мовити. А особу, на чию думку ми можемо покластися, людину розумну й спостережливу ми маємо звичай викликати останньою, щоб за її свідченнями перевірити ту інформацію, яку здобули раніше.

Місіс Стріт явно пом’якшилася.

— О, розумію. Я про це не подумала…

— Отже, ви жінка з тверезим мисленням, місіс Стріт. Жінка, яка знає життя і знає світ. А крім того, це ваш дім — ви донька родини, якій він належав, і ви можете розповісти мені все про людей, як тепер у ньому живуть.

— Звичайно, можу, — сказала Мілдред Стріт.

— Тож ви бачите, що коли ми намагаємося з'ясувати, хто вбив Кристіана Гульбрандсена, ви можете нам дуже допомогти.

— Але ж тут немає чого з'ясовувати. Хіба не абсолютно очевидно, хто вбив мого брата?

Інспектор Кері відхилився назад на стільці, пригладивши пальцями свої акуратно підстрижені вусики.

— Зрозумійте — ми повинні бути обережними у своїх висновках, — сказав він. — Ви думаєте, це очевидно?

— Звичайно. Це зробив той жахливий американець — чоловік нашої бідолашної Джіни. Він тут єдина чужа людина. Ми зовсім нічого про нього не знаємо. Він, мабуть, один із тих жахливих американських гангстерів.

— Але це аж ніяк не пояснює, чому він захотів убити Кристіана Гульбрандсена, чи не так? Який йому був інтерес убивати його?

— Бо Кристіан щось довідався про нього. Тому він і приїхав сюди так скоро після свого попереднього візиту.

— Ви в цьому впевнені, місіс Стріт?

— Повторюю, для мене це очевидно. Він намагався створити враження, що його приїзд пов'язаний зі справами Фонду, але то нісенітниця. Він був тут лише місяць тому. І нічого важливого відтоді не сталося. Тож він приїхав у якійсь приватній справі. Він бачив Волтера під час свого попереднього візиту й, мабуть, упізнав його, — а може, навів про нього довідки у Штатах — він, безперечно, має своїх агентів у всьому світі, — й довідався про якісь його темні справи. Джіні — дуже дурна дівчина. І завжди була такою. Це дуже на неї схоже — одружитися з чоловіком, про якого вона нічого не знає, вона завжди була схиблена на чоловіках! Його, мабуть, розшукує поліція, а може, він уже був одружений або є одним із провідників злочинного світу. Але мого брата Кристіана одурити було не так легко. Він приїхав сюди, я певна, щоб покласти цьому край. Викрити Волтера й показати всім, хто він такий. Тому, природно, Волтер убив його.

Інспектор Keрі, домалювавши величезні вуса одному з котів, якими був розмальований його блокнот, сказав:

— Так, так…

— То ви не згодні зі мною, що все було саме так?

— Могло бути, — уточнив інспектор.

— До якого іншого висновку тут можна прийти? Кристіан не мав ворогів. Я тільки не можу зрозуміти, чому ви досі не заарештували Волтера?

— Розумієте, місіс Стріт, нам потрібні докази.

— Думаю, ви їх легко можете добути. Якщо зателефонуєте в Америку…

— О, ми, звичайно, перевіримо всі відомості про Волтера Хада. Ви можете не сумніватися в цьому. Але поки ми не зможемо довести, що в нього був мотив, ми далеко не просунемося. Ще треба з'ясувати, чи він мав можливість…

— Він вийшов відразу за Кристіаном, удавши, ніби перегоріла пробка…

— Вона й справді перегоріла.

— Він міг легко це підлаштувати.

— Справді міг.

— Це дало йому привід вийти. Він пішов слідом за Кристіаном до його кімнати, застрелив його, потім поставив нову пробку й повернувся до зали.

— Його дружина каже, що він повернувся перед тим, як зовні пролунав постріл.

— Це неправда! Джіна може сказати що завгодно, італійці ніколи не кажуть правду. До того ж, вона католичка.

Інспектор Кері не підтримав релігійну дискусію.

— Ви гадаєте, вона була заодно з ним?

Місіс Стріт на мить завагалася.

— Ні, ні, не думаю. — Вона здавалася вельми розчарованою тим, що в неї немає підстав так думати. Вона провадила: — Можливо, це входило до його мотиву — перешкодити, щоб Джіна довідалася правду про нього. Адже Джіна — його хліб і масло.

— І дуже вродлива жінка до того ж.

— О, так. Я завжди казала, що Джіна дуже симпатична. Таких красунь в Італії багато. Але якби ви мене запитали, то я сказала б, що для Волтера головне — гроші. Тому він сюди й приїхав і живе тут коштом Сероколдів.

— Місіс Хад добре забезпечена, якщо я правильно розумію?

— Не тепер. Мій батько заповів таку саму суму грошей матері Джіни, як і мені. Але їй довелося взяти національність свого чоловіка (тепер, я думаю, закон змінили), і внаслідок війни й того, що він був фашистом, Джіна тепер має дуже мало власних грошей. Моя мати надто її розбещує, а її американська тітка, місіс Вен Райдок, під час війни витратила на неї величезні суми й купувала їй усе, чого вона хотіла. Проте, з погляду Волтера, він не зможе здобути великі гроші доти, доки не помре моя мати,