read-books.club » Детективи » Тринадцять загадкових випадків 📚 - Українською

Читати книгу - "Тринадцять загадкових випадків"

185
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Тринадцять загадкових випадків" автора Агата Крісті. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 34 35 36 ... 65
Перейти на сторінку:
Вона залишила записку, адресовану слідчому. Її зміст був таким:

Я збиралася поговорити вчора зі священиком, у всьому йому зізнатись, але вона не дозволила мені це зробити. Я можу спокутувати свою провину лише в один спосіб — життя за життя; і моє життя має закінчитися так само, як закінчилося її життя. Я теж повинна втопитись у глибокому морі. Я вірила в те, що мої дії були виправданими. Тепер я бачу, що це не так. Якщо я хочу, щоб Емі мене пробачила, я повинна прийти до неї. Нікого не звинувачуйте в моїй смерті.

Мері Бартон

Її одяг знайшли на пляжі невеликої затоки неподалік, і здавалось очевидним, що вона роздяглася там і рішуче попливла у відкрите море, де, як усі знали, була небезпечна течія, що могла віднести людину дуже далеко.

Тіла не знайшли, але через деякий час було видано дозвіл на засвідчення смерті. Вона була жінка багата, її статок оцінювали в сто тисяч фунтів. Позаяк вона померла, не залишивши заповіту, то все відійшло її найближчим родичам — родині кузенів, які жили в Австралії. У газетах дуже коротко згадувалося про трагедію на Канарських островах, і висловлювалося припущення, що смерть міс Дерент негативно вплинула на здоровий глузд її подруги. Розслідування закінчилося типовим вердиктом: Самогубство внаслідок тимчасового розладу психіки.

Ось так упала завіса над трагедією Емі Дерент та Мері Бартон.

Запала довга мовчанка, а потім Джейн Гел’єр судомно хапнула ротом повітря.

— Але ви не повинні тут зупинятися — на найцікавішому місці. Розповідайте далі.

— Але ви ж розумієте, міс Гел’єр, це не детективний серіал. Це реальне життя; а реальне життя зупиняється там, де йому заманеться.

— Але я не хочу, щоб воно тут зупинилося, — сказала Джейн. — Я хочу знати, що було далі.

— Це якраз те місце, де ми повинні задіяти свої мізки, міс Гел’єр, — пояснив їй сер Генрі. — Чому Мері Бертон убила свою компаньйонку? Саме в цьому суть проблеми, яку доктор Ллойд поставив перед нами.

— Щодо цього, — сказала міс Гел’єр, — то вона могла вбити її з багатьох причин. Тобто — о, я не знаю. Та жінка могла діяти їй на нерви, або вона могла приревнувати її, щоправда, доктор Ллойд не згадував про чоловіків, але знаєте, коли люди подорожують на пароплаві — а втім, вам добре відомо, що розповідають про пароплави та про морські подорожі.

Міс Гел’єр замовкла, дещо засапавшись, і для публіки, яка її слухала, не залишилося причин сумніватись у тому, що зовнішні характеристики чарівної голівки Джейн набагато переважали її внутрішній вміст.

— Я змогла б висунути чимало здогадів, — сказала місіс Бентрі. — Але, думаю, що мушу обмежитись одним. Так от, я думаю, що батько міс Бартон заробив свої гроші на тому, що розорив батька Емі Дерент, отож Емі вирішила помститися. Ой, ні, адже все було навпаки. Як це нудно! Чому багатий працедавець убиває свого вбогого компаньйона? Я вже знаю, чому. Міс Бартон мала молодшого брата, який застрелився з кохання до Емі Дерент. Міс Бартон чекає свого часу. Емі потрапляє в скрутне матеріальне становище. Міс Бартон наймає її як команьйонку, везе на Канари й там здійснює свою помсту. Як вам така версія?

— Версія чудова, — сказав сер Генрі. — Але серед наших фактів ми не маємо доказу, що міс Бартон будь-коли мала молодшого брата.

— Ми логічно висновуємо цей доказ, — сказала місіс Бентрі. — Якби вона не мала молодшого брата, то не мала б мотиву. Тож вона мусила мати молодшого брата. Тепер ви зрозуміли, докторе Вотсон?

— Непогано, справді непогано, Доллі, — сказав її чоловік. — Але це тільки здогад.

— Звичайно, здогад, — погодилася місіс Бентрі. — Бо єдине, що ми можемо зробити, — пропонувати всілякі здогади. У нас немає ніяких ключів. Ну ж бо, мій любий, запропонуй тепер свій здогад.

— Присягаюся честю, я просто не знаю, що тут можна сказати. Але, думаю, є якась частка істини в припущенні міс Гел’єр, що вони ввійшли в конфлікт через якогось чоловіка. Повір мені, Доллі, то, певно, був якийсь високий священнослужитель. Вони обидві вигаптували йому ризу абощо, і він одягнув ту, яку вигаптувала для нього Емі Дерент, першою. Судячи з наступних подій, їхній конфлікт мав приблизно таку причину. Адже перед самим кінцем вона пішла до священика. Жінки завжди втрачають тяму, побачивши вродливого священнослужителя. Ми знову й знову чуємо про щось подібне.

— Певно, я повинен дати більш вишукане пояснення, — сказав сер Генрі, — хоч і визнаю, що це також лише здогад. Моє пояснення полягає в тому, що міс Бартон завжди була несповна розуму. Подібних випадків буває набагато більше, аніж ви можете собі уявити. Манія в неї дедалі посилювалась, і вона стала вірити в те, що її місія — очистити світ від певних осіб, можливо, саме від тих, що їх ми зазвичай називаємо нещасливими жінками. Про минуле міс Дерент не відомо нічого. Тож не виключено, що вона мала минуле — і те минуле було «нещасливим». Міс Бартон довідується про це й задумує свій план знищення. Згодом її починають тривожити сумніви щодо праведності власного вчинку, і вона переживає напад гострого каяття. Її кінець доводить, що вона таки була несповна розуму. А тепер скажіть, що ви зі мною згодні, міс Марпл.

— Боюся, що ні, сер Генрі, — сказала міс Марпл, вибачливо всміхаючись. — Я думаю, кінець історії показує, що ця жінка була надзвичайно розумна та винахідлива.

Джейн Гел’єр урвала її несподіваним зойком.

— О, яка ж я була дурна. Можна мені висунути новий здогад? Звичайно ж, у цьому була причина. Шантаж! Компаньйонка шантажувала її. Я тільки не розумію, чому міс Марпл каже, що накласти на себе руки було з її боку надзвичайно розумним вчинком. Мені зовсім так не здається.

— Річ у тому, — сказав сер Генрі, — що міс Марпл знає про аналогічну подію, яка відбулася в Сент-Мері-Мід.

— Ви завжди смієтеся з мене, сер Генрі, — сказала міс Марпл докірливим голосом. — Але мушу зізнатися, цей випадок і справді нагадує мені, хоч і зовсім трохи, про стару місіс Траут. Вона одержувала пенсію по старості, щоб ви знали, за трьох старих жінок, які вже померли, на трьох різних парафіях.

— Цей злочин справді видається надзвичайно мудрованим і винахідливим, — сказав сер Генрі. — Але я не бачу, щоб він кидав бодай якесь світло на нашу нинішню проблему.

— Звісно, ви не бачите, — сказала міс Марпл. — Для вас це просто незрозуміло. Але деякі родини були дуже бідними, і пенсія

1 ... 34 35 36 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тринадцять загадкових випадків», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тринадцять загадкових випадків"