Читати книгу - "Історик"

Спочатку все прочитав і ввібрав усе. Потім виклав їх у хронологічній послідовності й почав, хоч і повільно, робити висновки. Мені було цікаво, чи мав Россі передчуття, що, навчивши мене, він зможе забезпечити свій порятунок. Усе це було схоже на найстрашніший останній іспит, хоча я щиро сподівався, що він не буде фатальним для нас обох. Я пообіцяв собі, що не складатиму плану доти, доки не прочитаю все, але вже тієї миті відчув, що мені слід зробити. І знову розкрив вицвілий конверт.

Наступними були карти: як і говорив Россі, кожна накреслена від руки, і жодна не була старша від листів. Без сумніву, це були ті карти, які він вивчав в архіві у Стамбулі й малював із пам’яті після всіх подій. На першій карті був гірський масив, зображений у вигляді гострих трикутників. У формі півмісяця вони тяглися із заходу на схід по всьому аркуші, а також рясно вкривали західну частину. На північному краю карти звивалась широка річка. Не було позначено жодного міста, хоча, можливо, три чи чотири знаки «X» у західній частині вказували на міста. На цій карті не було жодної назви, але по краях таким самим почерком, яким було написано останній лист Россі, зроблено напис: «Ті, хто не вірить і хто помре невіруючим, на них упаде прокляття Аллаха, ангелів і людей (Коран)», а також кілька схожих висловів. Я замислився, чи була ця річка тією, котра, як здалося Россі, символізувала хвіст дракона з його книги. Але ні, тоді він говорив про карту з найбільшим масштабом. Та карта може опинитися серед решти. Я прокляв обставини — усе, що заважало мені подивитися й потримати в руках оригінали, незважаючи на чудову пам’ять Россі і його акуратність, бо відчував, що, мабуть, були якісь недогляди або розбіжності між оригіналом і копією.

На наступній карті ретельніше було розглянуто регіон гірського масиву на заході з першої карти. Знову подекуди я бачив позначки у вигляді літери «X», проставлені в тих самих місцях, що й на першій карті. Маленька річка звивалась через гори. Рукою Россі було написано ті самі вислови з Корану. Тими днями Россі був так само обережним, яким я його знав. Але ці карти поки що здавалися мені надто простими, занадто грубими, тому я не міг пригадати жодного регіону, який я будь-коли знав або вивчав. Розчарування наростало в мені, як лихоманка, я насилу придушив його, змушуючи себе сконцентруватись.

На третій карті містилося більше інформації, хоча на ту мить я не міг зрозуміти, що вона мені хотіла сказати. Загальні контури були справді схожі на силует знайомого мені дракона з моєї книги та із книги Россі, хоча, якби Россі не здогадався про це, я б не відразу помітив цю схожість. На цій карті були ті самі трикутні гори, одна вершина особливо піднімалася на схід, утворюючи таким чином складені крила дракона. Гори зараз були дуже високими й обрамляли північ і південь, між ними вилася річка, що в одному місці перетворювалася на якийсь резервуар. Чому це не може бути озером Снагов у Румунії, як говориться в легенді про похорон Дракули? Але Россі вже відзначав, що в широкій частині річки не було острова, і все одно це було не схоже на озеро. Знову з’явилися знаки «X», цього разу під ними були написи кирилицею. Я припустив, що це були назви селищ, про які згадував Россі.

Серед цих врозбрід розкиданих написів я побачив квадрат, під яким Россі зробив позначку арабською: «Проклята могила того, хто вбивав турків». Над цим квадратом був намальований маленький дракон, над його головою красувався замок замість корони, а під ним я прочитав напис грецькою мовою і коментар Россі англійською: «У цьому місці він похований у злі. Читачу, словом витягни його». Ці рядки діяли з неймовірною силою, вони були немов закляття, і я вже було відкрив рота, щоб вимовити їх уголос, але різко зупинився й міцно стис губи. Проте вони закарбувались мені в голову, немов вірш, і танцювали в моїх думках кілька секунд.

Я відклав усі три карти. Було моторошно бачити їх саме такими, якими мені описав їх Россі, але ще дивніше було тримати в руках не оригінали, а копії. Хто може мені довести, що він нічого не вигадав і не малював ці карти в нападі божевілля? Щодо цих документів у мене не було початкового джерела, лише листи Россі. Я постукав пальцями по кришці стола. Годинник у моїй кімнаті, здавалося, цокав сьогодні занадто голосно, а міська темрява за вікном здавалася надто спокійною. Я не їв уже кілька годин, у мене боліли ноги, але я не міг зупинитись. Я швидко оглянув карту Балканських гір, але в ній не було нічого незвичайного. Принаймні, на перший погляд, там не було ніяких написів. Брошура про Румунію теж не являла нічого цікавого, хіба що слова були надруковані дуже дивною англійською, наприклад: «… користуватися нашою пишною й болючою країною». Мені залишалося дослідити тільки записи Россі і той маленький запечатаний конверт, що я помітив, коли вперше переглядав уміст пакета. Я хотів залишити конверт наостанок, тому що він був запечатаний, але не міг більше чекати. Серед паперів на столі я знайшов ножик для листів, обережно розкрив печатку й вийняв аркуш із зошита.

Це знову була третя карта у формі дракона: річка, яка звивалась, і гірські вершини, що здіймалися до неба. Вона була скопійована чорним чорнилом, як і говорив Россі, але це робила вже зовсім інша рука. Почерк був гарний, але трохи нерозбірливий, архаїчний, трохи закручений, якщо придивитися ближче. Після листа Россі я мав бути готовим до того, що вона відрізнятиметься від першої карти, але все одно я був уражений — над квадратним зображенням могили і драконом, що охороняв її, дугою вишикувались літери: БАРТОЛОМЕО РОССІ.

Поборовши припущення, страхи, висновки, я змусив себе відкласти цей документ убік і прочитати записи Россі. Перші два він, очевидно, зробив в Оксфорді в бібліотеці Британського музею. У них ішлося про те, що я вже знав зі слів і листів Россі. Там був невеликий опис життя Влада Дракули і його подвигів, також подавався список історичних документів, у яких згадувався Дракула за всі сторіччя. Наступний аркуш вирвали з іншого зошита, цього разу він був позначений і датований часом поїздки в Стамбул. «Відновлено з пам’яті», — повідомляв швидкий, але акуратний почерк мого друга, і я зрозумів, що це були ті записи, які він