Читати книгу - "Королева острова Мрій. Чужі береги, Олена Гриб"

– Торен?.. – Я вдала, що нічого не знаю.

– Єдиний чоловік, якому я повірила беззастережно, зрадив мене без роздумів. То був корисний досвід. Тепер я ні до кого не повертаюся спиною, особливо якщо це мій роботодавець.

«Але ж ти не працювала на Ламбе!» – мало не вигукнула я.

Ламбе завідував міською лікарнею, а Ілінор Роу виховувала дочку Каяла лін Артена, начальника поліції! Тато не міг крутити роман із гувернанткою! У той час він поглядав на молоду привабливу вдову із будинку навпроти і десь за рік (дива трапляються) запросив її на чай. На жаль, у них нічого не вийшло і він перестав навіть намагатися когось знайти. З іншого боку, ту задаваку я не витримувала, бо поза очі вона називала мене «поганою кров’ю» – натякала на мою матір, звичайнісіньку жінку без дворянського коріння.

– У Торена був брат, – раптом сказала Ілінор, хоч я не виявляла зацікавленості. – Дуже гарний юнак, загинув у розквіті років. Я необережно повернулася, думала, Отіс ді Емшис визнає мого хлопчика… Він викинув мене на вулицю разом із дитиною. Торен народився недоношеним, і цей покидьок звинуватив мене в тому, що я повія… Мав рацію Ламбе, я втратила голову і наробила непробачних дурниць. Адже могла жити в пошані як дружина лікаря, але повірила тій маленькій погані і втратила все… Найприкріше те, що почуття зникли зовсім швидко. Ніби й не було нічого. Порожнеча. Я втомлюю вас, Йоло?

Я щиро запевнила, що ні, хоча насправді мені був потрібний невеликий перепочинок.

Отіс ді Емшис?! Серйозно? У наш прогресивний вік медицини та контрацепції хтось примудрився залетіти від губернатора? Та він же кидався на все, що рухається, і водночас старанно стежив за здоров’ям. Незахищені статеві стосунки – це не до нього.

А ще Ілінор ніколи не працювала на ді Емшиса, проте спала з Ламбе. Це факт. Доведено особисто мною, дитиною з невиправною потребою перевіряти свої підозри.

І… Що за маленьку погань Ілінор звинувачує у своїх бідах?! Чи не Вайолу, яка заважала гувернантці влаштовувати особисте життя?

«Та яка мені різниця? Це минуле. А Торен, до речі, не схожий ні на лікаря, ні на губернатора. Якщо вже на те пішло, ймовірніше, на інспектора Ойлафа», – але все ж я довго не могла викинути з голови думки про ті далекі дні.

Для маленької Вайоли все тоді було напрочуд однозначно.

А насправді?