Читати книгу - "Вибрані твори"

Випустив на ринок — йдеться про вихід книги памфлетів М. Хвильового «Думки проти течії» в ДВУ, де головним редактором працював С. Пилипенко.

«Самоосвіта» — журнал, виходив у Харкові 1926-1933 рр.

Відсилаємо т. т., що цікавляться цією справою, до нового — другого — збірника Академії Мистецтв «Искусство», Ленінград, 1926. Зауважуємо також, що з 1 книжки 1926 року найкращий критичний журнал у Союзі «Печать и Революция» розпочав спеціяльний розділ дискусійний у справах теорії мистецтва (прим, автора).

Буревій (Буровій) Кость (справжнє прізвище — Сопляков; 1888-1934) — поет, сатирик, публіцист і політичний діяч. Політичний в'язень за царату, активний член Російської партії соціалістів-революціонерів, зокрема її правого крила. На політичному процесі 1922 р. проти есерів був амністований. Друкувався також під псевдонімами Нахтенборген, Варвара Жукова, Едвард Стріха. У розпал дискусії виходить його книга «Европа чи Росія? Про шляхи розвитку сучасної літератури» (Москва, 1926), на яку Сергій Пилипенко написав рецензію. Репресований.

Плеханов Георгій (1856-1918) — російський філософ і діяч соціал-демократичного руху.

Яковенко Григорій (1895-1940?) — письменник, член Спілки селянських письменників «Плуг». У статті «Про критиків і критику в літературі» («К[ультура] і П[обут]», 1925, ч. 17) виступив проти «олімпійства» в літературі, що й стало формальною причиною літературної дискусії. Арештований 1935 р. Подальша доля невідома.

Пишучи свого «Першого листа до молодої молоди» — йдеться про памфлет М. Хвильового «Про „сатану в бочці“, або про графоманів, спекулянтів та інших „просвітян“».

Із своєю оцінкою В. Поліщука — йдеться про доволі некоректну переоцінку М. Хвильовим творчого доробку В. Поліщука у памфлеті «„Ахтанабіль“ сучасности, або Валеріан Поліщук у ролі лектора Комуністичного університету», особливо коли порівняти з тим, що писав М. Тростянецький (він же М. Хвильовий) про перші збірки поета в статті «Перші соняшні вибухи» (1921 р.). На що й вказує С. Пилипенко.

Донцов Дмитро (1883-1973) — критик, публіцист, політичний діяч. У 1922-1939 рр. редактор «Літературно-наукового вісника» (Львів), який у 1925-1926 рр. передрукував кілька творів Миколи Хвильового.

Casus belli — привід для війни (латин.).

Feci qoud potui — зробив, що міг (латин.).

Подаємо за першодруком в 11 числі додатка до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут» за 1926 р.

Пекти «підвали» — писати матеріали, які заповнюють нижню частину газетної шпальти.

Лайлети — неологізм С. Пилипенка на позначення памфлетів М. Хвильового.

«Апологети писаризму» — йдеться про третій цикл памфлетів М. Хвильового (28.11, — 28.111.1926).

Ґаршин Всеволод (1855-1888) — російський письменник, народник. Покінчив життя самогубством.

Рєпін Ілля (1844-1929) — відомий художник, у доробку котрого чимало творів, присвячених Україні,