Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"

Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)

ДЕНЬ ТРИДЦЯТИЙ

В ранко́вій крапли́ні роси́ 

відтво́рено шлях наш терни́стий.

Чи ви́стачить му́дрості, сил

з крапли́нок зібра́ти нами́сто?

Хроніка подій. 25.03.22 (п'ятниця)

7:00.

Діма і Валик, мов ранкові птахи, вирушили на заправки займати чергу. Відпускають 20 літрів на один техпаспорт і тільки на двох заправках (один бензовоз на день, і то не кожного дня). Записалися. І там, і там черга за 1000, мов море нескінчене. Від’їзд найближчими днями видається проблематичним.

9:00.

Зібралися на екскурсію в центр. Уперше з нами вийшла й Ольга. До цього вона цілими днями єдналася душею з віршами, які писала в себе в спальні (у Валентини Іванівни) на 8-му поверсі, на який треба було підніматися пішки, тому що ліфт працював, якщо було світло, тільки 2 години вранці. А для Ольги, з її хворими ногами, це було важким випробуванням, немов волочити за собою гирі.

10:00.

До центру приїхали маршруткою. Збиралися сходити помилуватися морем. Тут теж Азовське море, як і в нашому Маріуполі. Але ходили по магазинах, а до моря так і не дісталися. В Ольги сильно заболіли ноги. Треба повертатися додому. Чекаємо маршрутку, немов сонце вночі. Транспорт ходить дуже погано. Дочекалися. Приїхала переповнена, як консервна банка зі шпротами, маршрутка. У неї кілька людей втиснулись, а весь натовп залишився на зупинці. Наступна маршрутка буде за годину або дві. Пішли додому пішки. Це недалеко. Але Олі дуже важко: ноги її, мов важкі якорі, тягнули вниз, Діма зупинив приватника. Той, мов ангел, прийняв нас за срібло й погодився везти за 200 грн. (3 км). Дорого. Але діватися нікуди. Поїхали.

13:00.

Валик зустрів знайомого, якого затримали на блокпосту. Його там із 4-ма дітьми протримали добу. Приїжджав представник ФСБ дивитися його старослов’янські татуювання, які на блокпосту прийняли за українські. Взагалі, окупанти дивляться на людей крізь призму московської брехні.

Також Валик дізнався, що можна купити бензин, мов золото, за спекулятивною ціною 250-300 грн./л замість 25-30 грн./л.

Примітка: Вдумайтеся! Людина з гербом України - нацист? У кого укладається це марення в голові? Тризуб - герб Володимира Великого - хрестителя Русі-України. Він був на перших його грошах - гривнях. Коли? Хто? Де й навіщо вирішив цей герб спотворити і знищити?

14:00.

Банки в окупації не працюють. Валик, мов чарівник, десь домовився та умудрився зняти готівкові гроші з картки з прийнятними втратами…

15:00.

Машина, мов корабель, готовий до плавання, стоїть у дворі. Бензину немає, але, у будь-який момент, може з’явитися. Бензин потрібен, щоб вирушити в дорогу до свободи. Ми повинні бути готові. Вирішили збирати речі й готуватися до від’їзду на Запоріжжя - Дніпро.

16:00.

Ольга зв'язалася з донькою Оксаною і домовилася, що її можна забрати машиною з Краснодарського краю. Сюди вона дістанеться автомобілем подруги Юлії, яка зараз у Бердянську й через три дні їде з мамою до Краснодара через Крим.

Через проблеми з ногами, які стали синє-червоними й нагадували багряні троянди, і через загрозу тромбозу — адже в ній колись блукали цілі «флотилії тромбів» — Ольга не могла користуватися громадським транспортом. Навантаження могли бути небезпечними для її життя. Вона хотіла їхати з нами, але розуміла, що їй потрібен лікарняний режим та догляд дітей і онуків. Зі сльозами на очах Ольга провела нас і приєдналася до подруги доньки, яка допоможе їй зустрітися з сім'єю.

18:00.

Валик купив у спекулянтів бензин 20 л по 300 грн./л і 10 л по 250 грн./л. Ціни космічні, але ми мусимо їхати, бо час не чекає.

20:00.

Зібрали речі для завтрашнього від’їзду. Сини вирішили залишити в Бердянську свої берці, щоб уникнути непотрібних проблем на блокпостах. Чому? Тому що…

Примітка: Нас хочуть привчити жити за чужим уставом у своєму Храмі?!

Мов світа́нок, наді́я ося́ює шлях

до свобо́ди, до ща́стя, до во́лі,

до важки́х істори́чно-духо́вних звитя́г

над сусі́дом, яки́й збожево́лів.

Анонс (День 30 → День 31):

Тридцятий день пройшов у напруженій підготовці до виїзду, але чи зможуть герої вирушити в дорогу? Тридцять перший день принесе нові перешкоди — машина не заводиться, а місто наповнюється військовими патрулями. Чи вдасться їм подолати ці труднощі й нарешті вирватися з окупації?