Читати книгу - "Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння"

– Що там сталося? – не звернувши уваги на мій монолог, запитав Дін.

– Перша статс-дама зомліла, – радо пояснив Кевін причину шуму.

– Час від часу не легше! Що з нею? – запитала я.

– Її Величність не пускає пані Федеріку до спальні й вона вирішила, що її звільнили. Ось трохи й розхвилювалася.

– Як це "не пускає"? – здивовано запитав його Дін. – Вона ж тут.

– У мене в спальні свого роду барикада, – пояснила я.

– Що там у тебе? – ще більше здивувався Дін і попрямував до сусідньої кімнати.

Я, звісно, одразу ж побігла за ним. Подивившись на барикаду біля моїх дверей і сидячу на ній саму ініціаторку революції – Террі, Дін засміявся.

– Наталіє, з тобою не занудьгуєш!