Читати книгу - "Твій на місяць, Анастасія Соловйова"

Роман продовжує здивовано дивитися на мене:

— Тобі треба, щоб я покликав когось на побачення?

— Так.

— І кого ж? — він приходить до тями і включає захисний сарказм: — Нещасну самотню дівчину, яка мріє про принца на білому коні?

— Ні, звичайно, ми ж не в казці живемо, — кривлюсь я.

— А кого тоді? Тебе? — і він глузливо посміхається.

А це вже удар під дих. Він не заради жарту питає, а навмисно випробовує мене. Чекає, що я погоджуся? Заплачу від щастя і кинуся в його гарячі обійми? Ні, навряд, за ці кілька днів він встиг хоча б трохи мене впізнати. Тоді до чого це невчасне, знущальне питання? Можливо, під маскою зарозумілого жартівника він приховує власне бажання піти на побачення зі мною. Але в його голові суцільні заборони, помножені на страх знову відчути біль.

— Ні, але я б сходила з тобою на побачення, мені здається, ти придумав би щось оригінальне, — кажу, як завжди, правду. — Дай відповідь на моє запитання. Як давно ти зустрічався з кимось?

— Усього кілька тижнів тому.

— Я маю на увазі — ходив на справжнє побачення, а не знімав п'яну дівчину в клубі, щоб потрахатись без зобов'язань і розлучитися наступного ж ранку.

— Ти досить точно описала мої звичайні зустрічі з дівчатами.

— Як передбачувано, — на моєму обличчі, мабуть, відображається розчарування, бо Роман ураз стає серйозним і з якимось сумом переводить погляд на сіре небо за вікном.

— Мені цього достатньо. Я не хочу більше вступати у стосунки, закохуватися та довіряти іншій людині, а потім розчаровувати і себе, й інших. Все залишилось у минулому. Ці казки про великі почуття, можливо, мають щось спільне з реальністю, але я не маю наміру знову закохуватись. Я знайомлюся з дівчатами у клубах лише для того, щоб задовольнити природні потреби. Жодної любові, турботи, переживань та іншої сльозливої ​​нісенітниці. Тільки голий секс, навіть не має значення, де саме він відбудеться. Хоч у туалеті клубу. Але ти навряд чи до такого нормально ставишся.

— Чи вважаєш мене ханжею? — Неприємно дивуюся я. — Якщо все відбувається за згодою і обов'язково з презервативом, то хто я така, щоб засуджувати? Мене хвилює інше — тобі жодного разу не було дискомфортно після подібних зустрічей? Ти не хотів відчути хвилювання перед побаченням із дівчиною, яка тобі сподобалася? Не скучив за трепетом, за мурашками по шкірі від одного усвідомлення, що почуття взаємні і в кінці тебе чекає не тупий механічний секс, а щось справжнє?

— Ти перечитала романів про кохання.

— Я їх взагалі не читала. Тільки класику типу “Звіяні вітром” та “Джейн Ейр”. І, випереджаючи твоє наступне питання, скажу — мелодрами я не люблю, дивлюся їх дуже рідко і найчастіше в компанії подруг.

— Тоді звідки в тебе ці романтичні марення?

— Ти дуже вузько мислиш. Тремтіння, захоплення, мурашки по шкірі — це не сентиментальщина і не вигадка. Побачення з людиною, яка тобі подобається, завжди викликає живі емоції, ти відчуваєш радість від одного усвідомлення, що симпатія взаємна. Ти ж не хвилюєшся, коли спиш з незнайомкою?

— Звісно, ні.

— Тоді в чому сенс? Доступність, вседозволеність, розбещеність — це, звичайно, добре, але незріло. Тому я й хочу, щоб ти пішов на побачення з милою дівчиною і випробував давно забуті відчуття. Я впевнена, що тобі це необхідне. Спробуй вимкнути саркастичного робота та стати звичайною людиною. Я не змушую тебе вступати з кимось у стосунки. Просто сходи хоча б на одне побачення – повноцінне, без звичного сексу наприкінці. Нехай у зустрічі буде загадка й очікування, а не банальна хіть.

— Ти ж розумієш, що я можу не звернути увагу на незнайомку? Який трепет, якщо дівчина мені не сподобається? Асю, знімай рожеві окуляри, коли розмовляєш зі мною.

— Та йокарний бабай! Я знаю, що це не просто! І навряд чи одним побаченням все обмежиться. Значить, ти маєш шукати далі. Давай так: якщо ти відчуєш те, про що я говорю — трепет, потяг, хвилювання до збитого дихання і спека в грудях — тоді наприкінці зустрічі ти поцілуєш дівчину. Якщо нічого не буде, то ви просто розійдетесь у різні сторони.

— Все одно не розумію, навіщо це мені.

— Ми сперечалися, що ти почнеш радіти життю. Ходити на побачення і цілуватися з людиною, яка тобі сподобалася, — одне з найяскравіших вражень, яке тільки можна придумати.

— Все ж таки ти прекрасна у своїй наївній романтичності, — приходить до дивного висновку Роман. — Добре, я піду на побачення, тільки не впевнений, що воно скінчиться поцілунком.

— Це ми ще подивимося, — самовпевнено вигукую я. — Пропоную шукати дівчат у тіндері чи іншому сайті знайомств. Так простіше.

Ми переміщуємось у вітальню, сідаємо на диван і вкриваємося теплим пледом, бо за вікном сильний мороз, а квартира погано опалюється. Роман швидко реєструється у тиндері, прописує якусь банальщину в інформації про себе та починає переглядати фотографії кандидаток. Він швидко пропускає звичайні профілі і довго зупиняється на знімках напівголих манерних дівчат зі збільшеними губами і з четвертим розміром грудей.

— Серйозно? — вкотре питаю я.

— Ця дівчина багато на що готова, навіть у профілі в неї так вказано, — усміхається Роман. — Вона точно мені сподобається.