Читати книгу - "Щастя за мільйон, Ангеліна Кріхелі"

Декілька днів Стас був відсутній на роботі. На дзвінки не відповідав. Олексій також. Каті довелося самостійно переносити всі їхні зустрічі, вигадуючи більш менш зрозумілі причини для постійних партнерів і нових клієнтів.

Натомість вона змогла дізнатися номер картки шефа за його відсутності, щоб переказувати на неї виплати свого боргу щомісяця. Бухгалтер увійшла до її становища та поділилася цією майже секретною інформацією. На цьому позитивні моменти важких буднів поодинці закінчувалися.

А ні! Анастасія, що гордо процокала повз, з маленькою офісною коробкою в руках викликала масу питань, і незабаром співробітники радісно гули, ділячись один з одним довгоочікуваною новиною зі швидкістю пожежі - її звільнено. Вранці після похорону бабусі надійшло розпорядження Олексія. Одні пліткували, що причина - "підвищення": стане дружиною співвласника. Інші казали, що нарешті друзі розкусили її гнилий характер. Але достовірної інформації, зрозуміло, не мав ніхто.

Катя втомлено плюхнулася в крісло в кабінеті Стаса, аналізуючи три минулі дні. Коли вона казала, що без роботи збожеволіє, то не мала на увазі працю за трьох. Однак у п'ятницю ввечері абсолютно спустошену емоційно і фізично Катерину чекав ще більш шокуючий сюрприз.

СМС-банкінг бадьоро пилікнув оповіщенням, виводячи на екран смартфона інформацію. Ну так, настав час оплачувати комунальні послуги. Катя потерла пальцями перенісся. Потрібно б уточнити вже, якого числа їй належить зарплата.

- Цікаво, скільки ці крахобори нарахували цього разу? - вголос міркувала дівчина, натискаючи на повідомлення.

Перейшла в онлайн-банкінг і на мить зажмурилася, готуючись до нових потрясінь. Однак розплющивши очі, недовірливо дивилася на екран.

- Що за жарти! - Вигукнула Катя із сумішшю недовіри і ледве стримуваного захоплення.

З екрану старенького телефону, що добре зберігся, на неї дивилася фантастична сума зарахування.

- Стоп! Помилка, мабуть...

Натиснула "Подробиці". Відправник – Олексій Самсонов. Призначення платежу - премія за роботу за відсутності керівництва. І смайлик.

Катя недовірливо насупилась. У які ігри грають тепер ці креативники?

Сума премії виявилася трохи більшою за вартість бабулиної операції. Це весь її борг.

Оповіщення про комунальні платежі, що прийшло слідом, смішно контрастувало з величезною сумою, яку їй ніколи раніше не доводилося тримати в руках.

Декілька хвилин роздумів, і тремтячими руками Катерина набрала номер карти Стаса Бокова, переводячи повністю всі гроші на його рахунок. Призначення платежу – повне погашення боргу. Відправити.

Операцію здійснено успішно. Роздрукувати квитанцію чи надіслати на пошту?

Ха! І те і інше! Причому на пошту особисту і самого Стаса. Господи, як легко тепер стало дихати!

Катя розтягла губи в блаженній посмішці. Схопила зі спинки стільця свою сумочку і, весело співаючи щойно придуману мелодію, попрямувала до ліфта. Зараз вона вирушить у кафе, замовить гарячий шоколад, неквапливо вип'є його і нарешті сходить у взуттєвий магазин за новими кросівками.

- Бабуся, ми знову на коні! - Заявила Катя, входячи в ліфт і натискаючи потрібний поверх.

Стадія прийняття начебто вже була. Але пройшла вкрай своєрідно. Дівчина так і не спромоглася повністю відпустити рідну душу. Втім, так скоро це навряд чи в когось вийшло б.

Вона розуміла і визнавала, що бабуся пішла в інший світ. Але продовжувала говорити з нею, ніби вона все ще жива, тільки подзвонити їй або побачитися неможливо.

Ліфт брязнув, випускаючи дівчину біля стійки охорони. Андрій привітно кивнув головою.

Вранці після похорону вона зателефонувала йому, щоб передати рецепт. Адже не знала, коли його зміна, а чекати не могла. Хотілося зробити хоч щось корисне. Щоб на душі полегшало. Допомогти іншим, якщо вже не вдалося врятувати бабусю. Сек'юріті був безмежно вдячний дівчині за живу участь. Спробував висловити співчуття. Але вона зупинила його. Запропонував допомогу. Чемно відмовилася. А в свою зміну притягнув їй величезний пакет солодощів. Сказав, що це від Любаші і помчав на робоче місце до того, як надійшли б заперечення. Катя тоді вперше по-справжньому посміхнулася, дивлячись йому услід. Добре, коли іншим добре. А може, і права бабуся? І час почати освоювати її знання у допомозі іншим? Он як легко від цього стає на душі! Але дійшла висновку, що поки що все ще не готова, і знову поринула з головою в роботу.

Тепер Катерина з явним задоволенням потягувала замовлений напій. Влад навчився робити його набагато смачнішим, ніж у перші рази. Весь сяяв від похвали найціннішої своєї замовниці. Зібрався було сісти за її столик, але тут пролунав дзвінок мобільного телефону. Він зніяковіло попрямував до стійки, де на нього чекали клієнти кафе.

Катя здивовано глянула на екран. Керівник.

Нервово посміхнулася і важко зітхнула, молячись, щоб премія не виявилася розіграшом, який доведеться повернути.

- Доброго вечора, Стасе, - з острахом сказала Катя.

- Вітання! А ти де?

Інтонація і саме питання поставили дівчину в безвихідь. Вона безпорадно озирнулася, кинула погляд на годинник. Він ніби прочитав її думки:

– Знаю, що час уже не робочий. Дзвоню не як шеф. Точніше, як шеф. Коротше! Ми тут із Льошею організували корпоратив для найцінніших кадрів. Всіх сповістили, а тебе ніхто знайти не зміг, - радісно брязкав його голос. Але тут же змінився, стаючи спокійнішим: - Так, я пам'ятаю про події у твоєму житті. І я зовсім не такий цинік. Але мені здалося, що зараз тобі теж потрібно трохи відпочинку та розрядки, - і не даючи дівчині схаменутися, додав: - Моя машина біля центру. Дрес-коду немає. Де ти?