Читати книгу - "Від любові до ненависті, Крістіна Жиглата"

- Насолоджуватимемося ввечері, а зараз... Я хочу тебе, Максе, - не стримуюсь. Він задоволено посміхається та шепоче.

- Ну раз дівчина просить... Не змушуватиму її чекати. - Після чого він сильніше розводить мої ноги і проникає в мене першим глибоким, і неймовірним поштовхом, від якого я вже мало не кінчаю.

Я стогну, протяжно і голосно, вигинаюсь під Максом, назустріч його поштовхам і обхоплюю його стегна ногами, сильніше притискаючись до нього.

- Твою матір…, - лається він, адже відчуває мою жадібність, потребу в ньому, нетерпіння… А далі він починає рухатися в мені… Різко і сильно, змушуючи машину похитуватися в такт його поштовхам.

Я кінчаю майже відразу, і Макс вибухає за мною, виливаючись мені на живіт ... Або точніше на спідницю, яка була зім'ятою на животі.

Наш секс тривав не більше п'яти хвилин, але був неймовірним… І екстремальним, оскільки це сталося в машині, серед білого дня. Що мені зовсім не властиво та незвично. Адже я скромницею була, соромилася всього... А тут...

Здається, знайомство з Максом на мене погано впливає… Але я не шкодувала про це. Все у житті змінюється. І я теж.

Коли ми трохи заспокоюємося, Ярий усувається від мене та допомагає сісти. Після чого повертає сидіння в колишню позицію і простягає мені рушник, який витягає з бардачка машини, щоб витерти сліди сперми.

Я витираюсь і нервово озираюсь навколо.

- Нікого немає, - заспокоює Макс. – Не хвилюйся, нас ніхто не бачив, – додає, заспокійливо цілуючи у губи.

- Максе… Більше так не роби. Мені ніяково, – прошу.

- Потрібно звикати, солодка... Так буде дуже часто. Тому що щодня, до вечора я не зможу на тебе чекати, - раптом каже, приголубивши мою щоку. - Ти надто сексуальна і красива... Блядь, я вже дивлюся на тебе і хочу!

- Макс... - шепочу, знову відчуваючи приплив жару внизу живота. Це якась мана… Так реагувати на слова та близькість чоловіка. - Мені треба йти, - швидко кажу, намагаючись уникнути повторення ситуації, адже погляд чоловіка знову стає темним і багатообіцяючим. Він відчуває мене та мій стан, як і я його. Це щось особливе між нами… Тільки наше… Те, що змушує божеволіти.

Я спробувала швидко покинути машину, але Ярий ловить мене за руку та притягує до себе. Його рот жадібно накриває мої губи і всмоктує їх.

Боже ...

- Відпусти, - шепочу, але так хрипло і пристрасно, що це слово виходить з мене як благання «візьми мене».

Лоб Макс спирається на мій лоб. Він жадібно дихає, міцно притискаючи мене до себе.

- Не відпущу… Ніколи не відпущу! – каже він із якимось гарчанням у голосі, прикушуючи мою нижню губу. - Ти моя, Ав, зрозуміла?

- Добре, - не заперечую.

- Блядь, у мене дах їде від тебе, - хрипить і знову цілує.

- Макс ..., - Стогну. – Ти знову перетинаєш небезпечну грань…

Він невдоволено гарчить і якось неохоче відпускає мене.

- Я заїду о восьмій, - повідомляє. – Нижньої білизни не одягай…