Читати книгу - "Час кохати, Ерін Кас "

— Добраніч, Олександре Михайловичу, — повільно відходжу від нього.

— Ти знущаєшся? — смішно бурчить, викликаючи мою усмішку.

— Розкажеш потім, що нашепоче твоя фантазія?

— Якщо розкажу, будеш соромитись, — широко усміхається. — Добраніч, Хвостик, — розвертається й сідає в авто.

До гуртожитку лечу на крилах. Я ще ніколи не була такою закоханою. Не відчувала такої невагомості у грудях, не вкривалася мурашками від одного його погляду. Не бажала і не була готовою до більшого. Страшно, що наші побачення короткочасні. Що у нього є наречена і колись він повернеться до неї. Задумавшись, відчуваю себе розпусною дівчиною, яка втрутилася у чужі стосунки, але, попри все, не можу відмовитись від нього. Я точно стала залежною за такий короткий термін. Ніби не вистачить повітря без нього. Ніби життя закінчиться, бо тільки поряд з ним я дихаю на повні груди і живу по-справжньому.