Читати книгу - "Вітчим для падчерки, Віта Кросс"

 - Тому що вони моя родина. І йти мені нікуди. Свої гроші я отримаю тільки коли мені виповниться двадцять один. Там трохи, але на перший час вистачить. Спробувати ж здати іспит в компанії я зможу тільки через чотири роки.

І Еліза впевнена, що Елізабет це не вдасться зробити. Цікаво чому? Які у неї плани на рахунок дівчини? Адже за чотири роки можна добре підготуватися. Значить, пролазлива змія на щось розраховує, якщо вважає, що Ель не зможе здати всі належні іспити і завоювати довіру ради директорів. Потрібно з'ясувати що надає їй впевненості.

Наступну думку я не встиг розвинути, тому що дівчина раптово потягнулася до мене і обережно доторкнулася своїми прохолодними губами до моїх. Я завмер. У скронях застукало, а серце обпекло ребра силою биття. Елізабет не цілувала мене. Просто ледь відчутно торкалася губами, а мене наче струмом вдарило від цієї її трепетної дії.

Захотілося зім'яти її волосся в кулак і притиснути до себе з усією силою. Кров кинулася в пах швидким потоком. Тільки я ж розумів, що це алкоголь в її крові підхльоснув на подібні дії. Будь вона тверезою навряд чи б наважилася. Ох, диявол, як же складно стримуватися, коли під ширінкою вже практично виверження Везувію.  

 - Ель? - тихо покликав, обхоплюючи її щоку рукою, і упираючись своїм лобом в її, - що ти робиш?

 - Захотілося дізнатися як це цілувати вас, - тихий шепіт мені в губи відправив електричний струм уздовж хребта. Вибачте мене, - повернувшись до реальності, дівчисько різко відскочила назад, - вибачте, я не повинна була.