Читати книгу - "Весь світ у кишені"

Морґан сидів усередині фургона, притиснувшись спиною до стінки трейлера, поки його ноги спиралися на заднє колесо броньовика. Чоловік розмірковував: «Що ж, я зробив це! Тепер нема куди відступати! Я вбив двох людей заради цих грошей. Така їхня доля. Вони були сміливцями. Особливо водій. Він знав, що я його вб'ю, якщо він ворухнеться, — і все одно ворухнувся. Сміливості у нього більше, ніж у мене. Я б не ворухнувся. Я б навіть не спробував дотягнутися до кнопок, коли за фут від обличчя — дуло пістолета, але він наважився й опустив заслінки. Через це ми тепер у лайні. Вози тепер його труп! Ми маємо пробитися в броньовик і витягнути його звідти. Сподіваюся, він мертвий. Та якщо водій зміг увімкнути радіосигнал, нам кінець».

Морґан дивився на масивний сталевий броньовик і думав, що відразу за цією сталлю лежить мільйон доларів. Ниючий, пекучий біль у боці тепер не означав для нього нічого. Бандит відчував тільки збудження від того, що гроші так близько від нього. З іншого боку броньовика, не в полі зору Морґана, навпочіпки сидів Блек і також позирав на панцерник. Він переймався, що машина може зрушити з місця і розчавити його.

Нерви у нього більш-менш заспокоїлися, і відкрилося друге дихання.

Вони таки викрали броньовик, і він не вбив людини. Він не зробив останнього незворотного кроку у своїй кримінальній кар'єрі, і тепер зрозумів: саме думка про цей останній крок так його нервувала. Тепер Ед був готовий робити що завгодно, хоча і знав, що Морґан більше ніколи не довірятиме йому. Треба пильнувати, аби бос не спробував забрати його частку.

Проїхавши кілька миль, Алекс побачив Джипо, що швидко йшов назустріч «б'юіку».

Кітсон з'їхав на узбіччя, і Джипо підбіг до нього.

— Впоралися? — запитав Джипо, вибалушивши очі. — Усе пройшло добре?

— Так, — відповів Кітсон. — Давай, лізь у фургон!

Юнак вийшов і відчинив двері трейлера. Вони із Джипо зазирнули всередину.

— Усе гаразд? — запитав Кітсон у скривленого від болю блідого Морґана.

— Давай рухайся! — проричав Морґан. — Джипо, лізь усередину!

Італієць застиг, як укопаний, вирячившись на чоловіків.

— Що ви тут робите? Чому ви не в броньовику?

— Залазь, — гарикнув Френк. — Нам треба їхати.

— Я так не поїду, — завищав Джипо. — Якщо броньовик зсунеться, мене розчавить як муху!

Морґан дістав кольт із плечової кобури. Піджак розкрився, й італієць побачив закривавлену пов'язку вздовж грудей Френка.

— Залазь!

Кітсон схопив Джипо і закинув його у фургон, а тоді зачинив двері.

Тоді швидко повернувся на місце водія.

Машина із фургоном швидко покотилася до шосе.

Розділ сьомий

І

Джипо стояв, притиснувшись широкою спиною до стіни фургона, якого хилитало в усі боки. Очі італійця впиралися в сталеву стіну броньовика, що лише на кілька дюймів не доходив до його випуклого живота.

Блек обійшов панцерник і розташувався позаду нього, позираючи вбік, де примостилися Морґан і Джипо.

Усі троє намагалися втриматися на ногах, доки фургон хитався й трусився на вибоїнах, не встигаючи за швидким «б'юіком».

— Санта Марія! — вигукнув Джипо. — Там всередині людина?

— Так, але вона тебе не потривожить, — відказав Морґан. — Той чоловік мертвий. А тепер слухай, Джипо, ти маєш відчинити ці ролети. Потрібно переконатися, що радіосигнал вимкнено.

Вперше з початку операції Блек висунув конструктивну ідею:

— Радіо живиться від батареї. Чи не можна залізти під броньовик і обрізати проводку?

— Точно, — погодився Морґан. — Лізь туди, Джипо, і знайди дроти. Хутко!

— Я не хочу туди лізти. Броньовик може зрушити й роздушити мене, — сказав Джипо. Його обличчя було блідим.

— Ти чув, що я сказав! — гарикнув Морґан. — Поквапся!

Лаючись про себе, Джипо відчинив дверцята шафки, де зберігав інструменти, а тоді витягнув ножиці для дроту й викрутку. Френк визирнув крізь штору, що прикривала вікно.

Вони вже виїхали на другорядну дорогу, й Кітсон щодуху тиснув на газ. Фургон небезпечно гойдався в усі боки. Якщо неподалік проїжджатиме коп, він обов'язково вчепиться до них за таку швидкість. Однак змоги попередити Кітсона не було. Морґан сподівався, що юнак таки сповільниться, доки вони виїдуть на автостраду.

Джипо опустився на підлогу, намагаючись залізти під броньовик. Місця для маневрів було мало, а крім того, італієць страшенно боявся. Зрештою він змусив себе залізти під дно авто. Морґан підсвічував йому ліхтариком. Прилаштувавшись під двигуном панцерника, Джипо побачив за кілька дюймів від свого обличчя велику червону пляму, в якій навіть він упізнав кров. Гарячі липкі краплини падали йому на шию.

Італієць відсунувся від плями й затремтів, знаючи, що від мерця його відділяє тільки тонке дно.

Руки Джипо трусилися, а тіло судомило. Він відчайдушно намагався відшукати акумуляторні дроти. Якби не Френк, що стояв навколішки й зазирав під броньовик, Джипо сказав би, що вже перерізав проводку. Але Морґан не зводив із нього очей, тож коротун не наважився збрехати. Зрештою він знайшов один дріт, але дотягнутися до нього не міг.

— Не можу дістатися до нього, Френку, — видихнув Джипо. — Доведеться робити це згори.

— Там усе зачинено, — відказав Морґан. — Зачекай хвилинку.

Він підійшов до шафки з інструментами й витягнув звідти довгі металеві ножиці.

— Ось цим дістанеш, — сказав він, кинувши знаряддя під броньовик.

Джипо довелося відкласти ліхтарик заради маніпуляцій із ножицями.

Трішки пововтузившись, італійцеві вдалося зручно прилаштувати ножиці, але тоді він втратив з поля зору дріт.

— Мені потрібне світло, — видихнув він.

— Спустися і присвіти йому, — наказав Морґан Блекові, поступаючись тому місцем. Ед легко пірнув під панцерник. Він підняв ліхтарик і скривився, побачивши кров на підлозі й на перекошеному від страху обличчі Джипо.

Італієць нарешті перерізав дріт.

— Ось воно. Тепер дайте мені вилізти звідси.

Вислизаючи з-під броньовика, Блек почув таке, від чого волосся у нього стало дибки: крізь обшивку пробивався тихий стогін і легке шкрябання. Ед посунувся назад, наче злякався, що щось торкнеться до нього.

— Санта Марія! — задихався Джипо. — Випустіть мене звідси!

Коротуна охопила така паніка, що він взявся лупцювати Блека, щоб пролізти повз нього.

Ед заричав і копнув його під ребро — так сильно, що спільник мало не втратив дару мови.

— Годі вже!

Ед виліз з-під броньовика, підвівся й