Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

- Гей, ти, як тебе там, новоспечений брате, тепер можеш підніматися. Принеси медикаменти.

Натан повільно підвівся, не відводячи від неї уважного погляду.

- Тобі треба повернутися назад до палати, там тобі зроблять усе необхідне, - запропонував він. - Енн, ти чиниш нерозсудливо! У мене є результати тесту, які доводить, що ми рідні брат та сестра.

- Що ти можеш розуміти про розсудливість, імперський служко! - З гіркотою промовила Енн, - Зараз ти наплетеш мені що завгодно, аби запудрити мені мізки! Мої брати пірати! А я одна з них. А цей нещасний солдат, якого забрали судити трибуналом, теж одного разу забув про вашу розсудливість і зустрівся у мене на шляху! Ілай ні в чому не винний! Він тільки страждає через мене! - Її голос переходив на слабкий безладний шепіт, - Принеси мені, нарешті знеболююче!

Солдат-заручник скористався її слабкістю, ривком звільнившись від хватки. Спритно заломивши їй руку, він завдав їй сильного удару між лопаток.

 Темрява знову поглинула Енн, надаючи долі правити цим жорстоким балом, нагородивши її тимчасовим спокоєм. Вона ніби ширяла в тиші між зірок, спостерігаючи за їх змінним мерехтінням, за яскравими спалахами та стрімким падінням обпалених частинок Всесвіту.

 Але її зоряне небо почало тьмяніти, прорізатися крізь повіки різким світлом і Енн зрозуміла, що це зоряне мерехтіння всього лише освітлення палати, в якій вона тепер знаходилася. Поступово вона приходила до тями, і до її слуху долинула суперечка грубих голосів, звідкись з-за дверей. Цю вольову впертість не знищила навіть радіація. Перемагаючи слабкість, Енн з розчаруванням обмацала свої ноги, розуміючи, що тепер вона цілком беззбройна, але вона знала багато інших способів швидко померти. Наприклад, найпростіший: можна знову напасти на солдата, спробувати заволодіти його зброєю або обороняючись, він може її пристрелити. Шкода, що Енн була без поняття, скільки часу вона пролежала непритомною. Цілком ймовірно, що часу у неї залишалося дуже мало, і треба було якось із цим кінчати. Енн піднялася на ноги. Зібравшись з силами та духом, вона підійшла до заблокованих дверей.

 Справлятися із заблокованими дверима вона навчилася вже у десять років. Треба було лише знати, де потрібно з силою вдарити по обшивці, щоб пошкодити дроти. Вибравши поглядом відповідний важкий прилад, Енн дотягла його до дверей і врізала ним у бічну обшивку на рівні замка. Один раз, другий, третій. Обшивка заіскрилася і двері безшумно відчинилися, перед очима здивованих солдатів, котрі тут же прийняли бойову стійку. Вона не стала чекати, кинувшись до одного з них. І звідки лише в ній взялися ті сили так боротися за свою... смерть! Відчайдушно та люто, беззбройна. Вона не дивилася на всі боки, не чула криків, вона бачила перед собою лише горло ненависного імперця. Але двоє накачаних військових, все ж таки змогли скрутити майже збожеволілу дівчину.

Тяжко дихаючи, Енн підняла очі, помітивши, що її поставили обличчям перед новоприбулим конвоєм. Їх було троє, якщо не брати до уваги вже знайомого їй начальника станції, який не приховував своєї нервозної розгубленості. Що кинулося у вічі, так це те, що конвой був у чорній уніформі розвідників. Непроникні наче навіть не людські обличчя, холодні та байдужі очі. Вони дивилися на неї нищівно, ніби вже винесли їй смертельний вирок.

- Я так думаю, це наслідки травми, - зарозуміло сказав один з них.

- Ви ж дали нам добу, час ще не вийшов! - роздратовано промовив Натан, кидаючи неспокійні погляди на Енн.

- Ми? Я вже сказав вам, що особисто я вам нічого не давав і тим більше не обіцяв! Якщо ви не хочете потрапити під слідство разом з цією піраткою, давайте припинимо цей фарс, пане Мун. Справу передали під нашу юрисдикцію. Ми забираємо спійману злочинницю. - Офіцер розвідки підійшов до Енн ближче. Недбало схопивши її за підборіддя, він спіймав її погляд. Це тривало лише частку секунди, але вона помітила, як блякло-сірі очі раптом різко змінили свій колір на чорний, а потім швидко прийняли назад свій початковий вигляд, ніби майнуло чорне більмо. І жоден м'яз не здригнувся на його обличчі. Такий трюк був під силу лише …химерам. А якому химеру було цікаво з'явитись на космічну базу свого ворога?

У Енн зародилася надія, правда присутність двох інших була поки що незрозуміла, але одне було ясно - прибула липова розвідка Імперії. І їй, Енн, було набагато цікавіше відлетіти з цими хлопцями, ніж з імперськими конвоїрами, і чим швидше, тим краще!

- Дівчина ще дуже слабка! Я категорично не раджу її транспортувати! – різко заявив Натан.

- Так, ми звернули увагу наскільки вона слабка. З жахом можна тоді припустити скількох солдатів вона могла б укласти голими руками, якби була здорова, - кинув з сарказмом офіцер. – І ваші поради для мене порожній звук, пане Мун.

- Що їй загрожує?

- Це визначить хід розслідування, але, швидше за все, у піратів лише один вихід – кріокамера, муки та вічний лід. Ваша поведінка мене насторожує, професоре. Ті, хто був помічений у контактах з піратами, піддаються суворій перевірці. Займіться краще своєю справою і викиньте цей неприємний епізод зі своєї голови. Адже ваша голова дорожча, ніж голова цієї волоцюги, правда ж? - він коротко кивнув своїм людям, і двоє в чорному без слів підійшли до солдатів, забираючи у них полонянку, слідуючи разом з нею за своїм командиром в чорному плащі.

- Врахуйте, пане Мун, якщо ви насмілитесь не відчинити нам шлюзи, я розірву їх торпедами! – кинув офіцер, навіть не повертаючись у бік Натана.

Корабель, що чекав у випускному відсіку, був чужий, і в глибині душі Енн вже почала сумніватися, а чи не примарилося їй, чи не був химер плодом її хворої запаленої свідомості?

 Старший офіцер сів на місце пілота, а двоє її похмурих байдужих конвоїрів, пристебнулися поруч з нею. Станція дала дозвіл на виліт і корабель злетів угору.

Всім своїм тілом, втиснувшись в спинку пасажирського сидіння, важко дихаючи, Енн заплющила очі, намагаючись взяти гору над своїм жахом, змучившись від невизначеності. Як же хотілося знепритомніти, розщепитися на молекули або зникнути в нескінченних лабіринтах чорних дір, щоб усі ці перипетії, нарешті, залишилися в минулому. З місця пілота почулися якісь звуки, і Енн мимоволі розплющила очі, повернувшись у його бік, відразу здогадавшись, що він поставив корабель на автопілот. Поспішаючи, він пройшов у пасажирський відсік і зупинився навпроти неї. Енн з викликом зустріла його вивчаючий тяжкий погляд. І тут же на її обличчі розлилася вдячна усмішка, запалюючи живі іскристо-сірі очі. Нахабне обличчя офіцера розвідки розмилося, згорнулося, поступаючись природному лику химера, а потім хамелеон прийняв вже знайомий йому образ красивого смаглявого хлопця з неймовірно виразними чорними очима.