Читати книгу - "Panicoffski"

ти — иноземка. Він подумав, що з тобою така поведінка йому зійде з рук. Якби в нього була дівчина-англійка, він ніколи б цього не зробив, бо англійка знає: вона не є чиєюсь власністю і має своє власне життя. За те, що він зробив, вона б його відразу відправила під три чорти. Фабі, це — певна межа, і ти не можеш це так залишити. Пообіцяй мені зараз, що ти йому добряче вставиш. Що відшиєш. Пошли його подалі! Принаймні скажи йому, як було б, якби він так вчинив з англійською дівчиною. Обіцяй-но. Ну ж? — Панікоффскі розпалився до межі.

— Добре, скажу йому.

— Гаразд, кицю, вірю тобі…

— Освальдо, я їду до Бразилії за пару тижнів. Уже взяла квитка.

— Справді? Надовго? Скільки будеш там?

— Три тижні.

— Просто супер! Нарешті побачиш своїх. Ти… з ним їдеш?

— Ні, сама — хочеться там бути лише з родиною, з друзями, відключитися від Англії, від Ніка. За тобою тільки сумуватиму там дуже.

— Я теж, кицю. Нічого. Час мине швидко, — збрехав Панікоффскі, подумки вже уявляючи нестерпність кожної секунди тих трьох тижнів.

Вони вийшли на вулицю і пройшли, взявшися за руку, метрів зі сто. Раптом із кав’ярні праворуч вийшли двоє хлопців. Кинули «привіт» і, не зупиняючися, швидким кроком пішли в протилежний бік.

— Pra caralho! Shit! Це — найкращі друзі Ніка. І навіть не зупинилися поговорити. Зараз Нік уже знатиме, що мене бачили з якимось чоловіком.

— Ну то й що? Він же знає, що ми друзі. Спокійно, ти ні в чому не винна. Винний він, і ти йому зараз це покажеш, коли повернешся додому. Потім, як матимеш момент, зателефонуй і розкажи. Коли прийдеш до мене? Хочу бути в тобі.

— Освальдо, не треба тепер. Я подзвоню, — вона неуважно цмокнула його в щоку.

— Але ж ти співаєш сьогодні в «Акваріюмі»? Ми побачимося?

— Ну звичайно, побачимося, смішний ти хлопчисько, — нарешті на її обличчі проступила усмішка.

В Aquarium Ніка цього разу не було. Гарний знак, чи поганий? Гарний — це відразу помітно, щойно побачив Фабі на подіюмі. Вона — в чудовому гуморі. Тільки забачивши мене, швидко закруглилася з піснею Касії Еллер, яку саме співала, й заграла мою улюблену «Кароліну» Шика Буарке з альбому, що його раніше мені подарувала. На завершення речи вона поцілувала долоню й здмухнула той поцілунок начебто всім слухачам, хоча ясно, кому насправді той beijao призначався. Всі котячі кігті на душі, всі метелики в пузі й мурашки в дупі відразу де й поділися! Мене охопила безмежна радість.

Ми танцюємо, й вона розповідає подробиці: «Спрацювало! Я все так йому сказала, як ти радив. Говорила суворим тоном. Боже, як він злякався, коли я сказала, що з англійською дівчиною він такого собі б не дозволив! Потім вибачався десь із півгодини, а я мовчу. Тоді сказала, що в Aquarium його бачити сьогодні не бажаю і щоб у «моєму» ліжку його не було, коли повернуся. Хай спить, де хоче! Уяви, він на все тільки й бурмотів: добре, добре… Казав, що це все його провина і що поводився, як останній ідійот. Просто комедія якась!»

Я втратив контроль і поцілував її у вухо. «Дурненький, ну що ти робиш? Знаєш, Освальдо, мені так буде без тебе сумно в Бразилії! Я хочу, щоб ми напередодні від’їзду провели разом якомога більше часу. Візьму якийсь вільний день у коледжі, скажімо, четвер (не цей, а наступний, у тиждень від'їзду) і прийду до тебе на цілий день. Не будемо взагалі вставати з ліжка з восьмої ранку до одинадцятої вечора. Скільки це буде? П’ятнадцять годин? Це добре. А ще ми можемо зустрічатися вдень, ходити на ланч. Ти можеш приходити до коледжу близько дванадцятої, а тоді виходитимемо кудись на годинку. Це якщо матимеш можливість. А на той четвер ти або домовся на радіо, що робитимеш щось удома, або найкраще візьми вихідний, аби зовсім ні на що не відволікатися. Гаразд, смачненький?»

Останній урок сальси

Un-dos-tres, cuatro-cinco-seis, salsa!

Початківці, прошу стати рядком за мною. Отак. Розтягніться-но ще, аби потім не наштовхуватися на сусіда. Чудово. Сальса танцюється на основі базової серії з восьми тактів. Ця серія є основою абсолютно для всіх сальса-фіґур. Твердо завчити цю серію — головне на початковому етапі. Лише ті, хто робитиме цю серію кроків абсолютно природно й автоматично, не думаючи про те, що там роблять ноги, зможуть стати пристойними сальсистами, або ж salseros. За ці вісім музичних тактів в сальсі робиться шість кроків, а щочетвертий такт витримується павза. Отже, повторюємо за мною. Для зручности всі починаємо з лівої ноги, хоча, коли танцюємо в парі, партнерка починатиме з правої. Але думками про пару поки не розбурхуватимемо собі уяви. Тож відставляємо ліву ногу назад і переносимо на неї всю вагу тіла: uno, тепер ступаємо правою ногою на місці, переносячи центр ваги на неї, — dos. О'кей, тепер приставляємо ліву назад до правої — tres. Далі найважливіше. Це — ключ до засадничої серії кроків. Якщо не вхопите цього, то завше збиватиметеся з ритму й збиватимете і партнерку/партнера. З власного досвіду скажу, що це завжди складніше дається чоловікам. Це мало б бути нескладно, — на четвертий такт ви просто робите павзу. Жодного руху не відбувається. Про це треба завжди пам'ятати, аж поки не навчитеся це робити автоматично. На разі для того, аби навчитися відчувати цю павзу, допоможемо собі, плескаючи на четвертий такт у долоні. Задіємо, так би мовити, слухову пам’ять. Отже, всі плескаємо. Чудово! А тепер на cuatro-cinco-seis робимо те саме, але починаємо з правої ноги