Читати книгу - "Драматичні твори"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Марта (радісно). Вернешся? І тут зостанешся?
Данило. Ти рада! Спасибі тобі, Марто, за твою прихильність до мене. Ти рада, що я зостанусь тут; і я не менше радий! Коли б тілько господь привів, щоб все так сталось, як того моя душа бажає.
Марта. Чого ж твоя душа бажа, скажи мені, Данилочку?
Данило. Ти щира єсть людина; тобі я як сестрі одкрию душу всю свою.
Марта. Як сестрі...
Ля нило. По Христу ми всі брати! У мене дівчина є...
Марта хватається за серце.
її люблю я, душі я в ній не чую, за нею мучусь тут, пропадаю, всі мої думки... Що з тобою, Марто? Боже мій, що з нею?
Марта. Боже мій, він другу любить!..
ЯВА VII Входить 3 і н ь к о.
З і н ь к о. Що з тобою, дитино?
Марта. Тату, тату, він другу любить...
З і н ь к о. Бідна моя дитина, я сам хотів тебе сватать, а вона раньше дозналась про своє горе. Заспокойся, моя дитино, бог милостивий, і ти знайдеш собі пару. Не благословив господь з’єднать з Данилом вас, то його святая воля, я І сам люблю Данила як рідного сина і думав...
Данило. Простіть мене, панотче, я люблю вас як батька і Марту як сестру, а серцю не закажеш...
З і н ь к о. Ходім, дочко, ходім, заспокойся.
Виходять.
Данило (сам). Де ж моє щастя: чи тут, чи там? Там, там, біля Мар’яни!
Завіса.
ДІЯ П’ЯТА
Хата та, що і в першій дії.
ЯВА І
Аблакат і Михайло.
Аблакат. Нічого не можна було, подіять! Вже я і так, і так вертів — не помогло, прийдеться заплатить штрап. Ну, прощай, бо мені ще треба до Харка заїхать. Вони побились з Митрофаном, так іск хоче пред’явить. Спасибі людям, що хоч розквасюють один одному морди,— все ж нашому брату заробіток, а без цього хоч кулаки гризи, таке настало! Бувай здоров! (Вийшов.)
Михайло (сам). Бодай ти вдавився! Тілько десять рублів вимотав, а двісті п’ятдесят все ж5 таки плати! І договор з жидами анахтема такий написала, що тепер нічим жидів не дошкулиш. От тобі й шинки! І так все гарно ішло, поки становий не довідався, а довідався — зараз протокол. Уже ті протоколи у печінках мені сидять. І жиди ж, каторжні, не обійдуться, щоб усе було законно, а безпремінно де-небудь щілину зоставе, а в ту щілину і всунуть зараз протокола — сказано, біля того ходять. Тепер плати. А бодай ти маци не розжував на той рік!
ЯВА III
Входить Мар’яна, одягнена по-празниковому,
Михайло. Куди це ти налагодилася?
М а р’ я н а.. Піду до писарші.
Михайло. Іди ж ти до писарші, та не моргай, зді-лай милость, на писаря.
М а р’ я н а. На таку халеру й глянуть бридко.
Михайло. Еге, халера! Він дума, що ти моргаєш. А на покрову9 як був у нас, то так на тебе задивився, що замість шапки кухоль з водою надів на/голову.
Обоє регочуть.
Мар’яна. Давно такий він роздодора. На тій неділі, як була у них, цигарку в рот вогнем поклав, ігеть чисто спік язик! Все про щось дума.
Смікш>ся.
Михайло. Мар’яно! Поморгай на нього гарненько! Єй-богу, він, замість чорнила, перо вмочатиме в горілку.
М а р’ я н а (регоче і б’є шуткома Михайла в спину). Тебе послухай, то ще справді чоловіка на той світ зажену. (Виходить.)
ЯВА IV
Михайло (один). їй хоч і не наказуй, то моргати буде. А мені байдуже!.. Зате у мене писар у руках. Як треба що,— пошлю Мар’яну, і писар, мов на*вісний, висолопивши язика, летить, куди пошлю. Помага мені багато Мар’яна. З такою жінкою не пропадеш.
Входить Каленик.
Каленик. Там Янкель овес купує. Я казав, як дасть по п’ятдесят копійок за пуд, то продамо.
Михайло. Скілько я вас просив, тату, щоб не мішалися не в своє діло.
Каленик. Та я ж нічого...
Михайло. Нічого! Тепер овес п’ятдесят сім копійок за пуд, а ви он п’ятдесят просили! Де ж Янкель? Каленик. На току.
Михайло. Не мішайтесь! Сидіть собі та їжте готовеньке! (Виходить.)
К а л е и и к. Т^ я ж нічого... І слухать неохоче. Ні за віщо мене має... І жінку підібрав таку, як сам. ОХ, ох, ох!... Отак на старість вскоч!
ЯВА VI
Входить Г о р п и н а.
Г о р п и н а. Ключі позабирала і десь повіялась! їсти хочеться, хоч би кислого молока попоїсти, усе заперто! (Сіда.) Ох!
К а л е н и к, І я їсти хочу...
Мовчать.
Чи нема тут хоч хліба? (Іде до шкапа.) Заперто. (Сіда.) Охо-хо-хо!
Мовчать.
Г о р п и н а. Оце тебе господь наказує за Данила! Каленик. Та хоч мовчи вже, не гризи!
Мовчать.
Постой, стара, ти не сумуй: нехай Данило вернеться, ми знов захазяїнуємо.
Г о р п и н а. Чим же ти будеш хазяїиувать?
Каленик. Як чим?.. Тим...
ЯВА VII
Входить стар ш и н а.
Каленик. А, Митрофан Івановичі Здрастуйте! Чи ще живенькі?
Старшина (хрипло). Та до якого часу...
К а л е н и к. Давно вас я не бачив!.. Зовсім постарів, то вже нікуди й не виходжу, а ви й не йровідаєте нас. Стара, чи нема там чого закусити?
Горпина здвигує плечим.а.
Еге!.. Я й забув, що невістка ключі занесла... Та вона скоро прийде... Сідайте, «що нового?
Старшина. Нема доброго нічого! Там прислали бумагу, щоб з зас зиска.ть за шинки штрапу двісті п’ятдесят карбованців.
К а л е н и к. Отака ловись! За віщо?
Старшина. А ви хіба не знаєте? Це діло тягнеться давно.
К а л е н и к. Уперше чую. Тепер Михаило всі діла веде, то вже до нього й це належить.
Старшина. А він мене послав до вас, казав: шинки ті ваші.
К а л е н и к. Що він, здурів? Я ж усе йому віддав, нема нічого в мене... Оце увесь, як бачите.
Старшина. І в бумазі стоїть іменно з вас штрап.
К а л е н и к. Це диво! Мабуть, помилка.
Старшина. Не знаю.
К а л е н и к. Підождіть, нехай Михайло прийде. Що він вигадує?
Старшина. У бумазі
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Драматичні твори», після закриття браузера.