Читати книгу - "Фауст"

я вже пихтів-пихтів,

Вони ж живуть; ну й звички у чортів!

Красуня

Та годі вже нам дозоляти!

Проктофантазміст

Скажу вам прямо, не стерплю:

Я деспотизму духу не люблю,

Бо мій же дух не має влади.

(Танець іде далі).

Мені сьогодні вперто не щастить,

Але ж мандрівку треба описати;

Чортів з поетами надіюсь подолати,

Коли б ще тільки довший час прожить.

Мефістофель

Він піде ще в калюжу сполоснуться —

Так він лікується з усіх недуг;

Коли ж йому п'явки у зад ввіп'ються,

То вийдуть з нього духи, вийде й дух.

(До Фауста, що кинув танцювати).

А де ж твоя дівчина-врода,

Що до танку співала всмак?

Фауст

Коли вона співала так,

Червона мишка плигнула їй з рота.

Мефістофель

Ото і все? Це ще біда мала;

Аби не сіра миша та була.

Чи ж дивляться на те, коли гулять охота?

Фауст

А ще я бачив…

Мефістофель

Що?

Фауст

Ти в даль вдивися пильно:

Он дівчина, прекрасна і бліда;

Мов скована — така її хода,

Ледь сунеться — повільно йде, повільно…

Мені здається, впізнаю

В ній Гретхен милую мою.

Мефістофель

Нехай собі! Немає в тім добра.

То ж привид неживий, оманлива мара.

Біда, кого вона спіткає,

Бо зір її у жилах кров стенає,

Людину враз у камінь обертає;

Ще про Медузу казка не стара.

Фауст

Так, мов оскліли очі мертвякові,

їх не закрила любляча рука.

Це Гретхен грудь, у любощах п'янка,

Це Гретхен тіло, в пестощах медове…

Мефістофель

Ти — дурень-легковір! Та це ж одна мана!

Здається кожному коханкою вона.

Фауст

Що за розкоші! Що за муки!

Мене до неї порива…

Та чом цю гарну шию обвива

Червоний шнур подобою гадюки,

А вшир — як спинка ножова?

Мефістофель

Та бачу, бачу всі ті штуки.

А часом під пахвою й голова,

Що втяв Персей їй міцнорукий.

Та що за мрією гоньба!

Ходім до того он горба,

Там шумно й людно, — чистий Пратер,[51]

І, як не спить твій поводатир, —

Ми під театром стоїмо.

Що тут таке?

Servibilis[52]

Знов зараз почнемо.

Семірку в нас усі тут полюбляють,

Остання це з семи денних вистав.

Аматор п'єсу написав,

Аматори і виставляють.

Пробачте, я вже мушу йти;

Аматор я — завісу відслонити!

Мефістофель

На вдивовижу вас на Блоксберзі зустріти,

Вам кращого притулку не знайти.

Сон Вальпуржиноі ночі, Або золоте весілля Оберона й Тітанії[53]

Інтермедія.

Директор театру

Нині буде вам спочин,

Мідінгівці жваві:

Гора й долина — то наш кін,

Готовий до вистави.

Герольд

Півстоліття ждать дано

Весілля золотого.

А сварка скінчиться — воно

Ще золотіш від того!

Оберон

До мене, духи, всі сюди,

Як ви мені покірні, —

Ми вже знову, й назавжди,

З жоною друзі вірні.

Пук

Пук перевертом іде,

Притупує ногою,

Веселих духів вслід веде

Ватагу за собою.

Аріель

Аріель заводить спів

У тонах дивних, ясних;

Вабить всіх його мотив —

Потворних і прекрасних.

Оберон

Всі, хто хочете, ходіть

До нас любові вчиться!

Щоб подружжю в згоді жить,

Перш треба розлучиться!

Тітанія

Як муж бурчить, жона кричить —

На це є добрий захід:

її на схід кудись замчіть,

Його пошліть на захід!

Оркестр

(tutti fortissimo)

Комарі й жучки-гучки,

їх брати і сестри,

Жаби й коники-сюрчки —

Усі у нас в оркестрі!

Соло

Чи ви бачили дуду —

Мов бульбашку надуту?

Йде й гуде — ду-ду, ду-ду,

Гундосить аж до нуду.

Дух, що тільки твориться

З жабиних пліч, павучих ніг

І крилець двох незгірших, —

Як не вийде звіреня,

То, певне, вийде віршик!

Парочка

Дрібний крок, високий скок,

Де росяна травиця;

Та в повітря до пташок

Тобі несила звиться.

Цікавий мандрівець

Чи я у маскарад замчавсь,

А чи марю, може?

Звідкіля ти тут узявсь,

Обероне-боже?

Ортодокс

Не має він хвоста й рогів,

Я ж знаю те, що знаю:

Як і грецьких всіх богів,

Його за чорта маю.

Північний художник

Що я тут не розпочну —

Якісь бліді етюди.

Ось я в Італію майну,

Там все інакше буде.

Пурист

В який це я попав содом!

Які кругом лахудри!

З усіх присутніх тут відьом

Лиш дві вживають пудри.

Гола відьма

І пудра, й плаття нас ляка,

То — баб'яче вже діло;

Сиджу на цапі голяка —

Любуйте всі на тіло!

Стара відьма

З тобою спорити шкода,

Та високо не пнись ти;

Хоч ти вродлива й молода,

А доведеться гнисти.

Капельмейстер

Комарі й жучки-гучки,

Од голої од станьте!

Жаби й коники-сюрчки,

Не кваптеся, анданте!

Флюгер

(о один бік)

Яка компанія, гляди —

Панянки знакомиті,

Та й кавалери хоч куди, —

Усі як перемиті!

(У другий бік).

Як не розступиться земля

Цю погань поглинути,

Тоді од них готовий я

І в пекло плигонути.

Ксенії

Ми — кузьки з тисяччю жалець,

Кусаємось затято;

Прийшли ми к чорту на ралець,

Бо це ж наш рідний тато!

Геннінгс

Поглянь на дружний рій казюк —

Наївні і жартливі!

Ще хтось подумає про злюк,

Що серцем добротливі.

Музагет

Мені приємно поблудить

В цім галасливім крузі;

Відьми б я краще став водить,

Як ті примхливі музи.

Ci-devant геній часу

Із нами ладь, держись за нас, —

Побачиш, вийдеш в люди!

Це ж Блоксберг, наш німецький Парнас,

Усім тут місця буде.

Цікавий мандрівник

Що то за один, скажіть,

Бундючний, гордовитий?

Все носом нишпорить, нюшить,

Чи є тут єзуїти.

Журавель

Чи чиста, чи мутна вода, —

Люблю ловити рибку;

Й побожним часом випада

В чортів побути дрібку.

Син світу

Побожні йдуть на кожну путь,

Аби вела угору;

І