Читати книгу - "Вибрані твори"

Азб[ука] ком[мунизма] — абетка комунізму (скорочено з рос.), С Пилипенко покликається на виклад комуністичної теорії у книзі М. Бухаріна та Є. Преображенського «Азбука Коммунизма: популярное обьяснение программы Российской Коммунистической Партии» (1919).

Семенко Михайль (Михайло; 1892 1937) — поет, основоположник і теоретик українського футуризму. Редактор журналу «Мистецтво», головний редактор Одеської кінофабрики ВУФКУ, редактор часопису «Нова Генерація». Фундатор футуристичних літературних угруповань «Флямінго», «Ударна група поетів-футуристів», Асоціації панфутуристів («Аспанфут»), «Комункульт», «Нова Генерація». Репресований.

Дивись № 11-12 «Червоного Шляху» — стаття М. Семенка «До постановки питання про застосування ленінізму на 3-му фронті».

Подаємо за першодруком у 2 числі журналу «Плужанин» за 1925 р.

«Вісти ВУЦВК» («Вісті ВУЦВК») — друкований орган Всеукраїнського центрального виконавчого комітету. Щоденна газета, виходила з 1921 року в Харкові, з 1934 — в Києві. Перші редактори — В. Блакитний та Є. Касяненко, залучаючи широкі кола української інтелігенції, зробили газету найпопулярнішим виданням у 1920-ті рр.

Пролеткульт — масова культурно-просвітницька організація, що виникла 1917 р. в Росії, а згодом перенесла свою діяльність також в Україну. У Харкові короткочасно виходив пролеткультівський журнал «Зори грядущего». З огляду на виразно проросійський характер організації, в Україні Пролеткульт не набув масового характеру. В основу діяльності було покладено прагнення створити нову пролетарську культуру та підпорядкування мистецтва інтересам пролетаріату.

Еллан-Блакитний Василь (виступав також під псевдонімами А. Орталь та Валер Проноза, справжнє прізвище — Елланський; 1894-1925) — один із лідерів української партії соціал-революціонерів, її боротьбистського відламу. Після вступу до КП(б)У в 1920 р. — член ЦК партії, а також член ВУЦВК, ЦВК СРСР, голова Держвидаву та редактор газети «Вісті ВУЦВК». Поет, публіцист. Фундатор літературної організації «Гарт».

Містоголова — тобто голова міського відділення (міської організації).

Коряк Володимир (справжнє ім'я — Волько Блумштейн; 1889— 1937) — революційний діяч (політкаторжанин), провідний критик 1920-х рр., літературознавець. Репресований.

Сосюра Володимир (1898-1965) — один із найпопулярніших поетів 1920-х — 1930-х рр., належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.

Подаємо за першодруком у 3 числі журналу «Плужанин» за 1925 р.

«Плуг» — спілка селянських письменників, заснована 1922 р. Спочатку її членами були Д. Бедзик, М. Биковець, С. Божко, А. Головко, Д. Гуменна, В. Ґжицький, Г. Епік, Н. Забіла, І. Кириленко, Я. Качура, В. Минко, А. Панів, П. Панч, С. Пилипенко, І. Сенченко, В. Таль, П. Усенко, В. Чередниченко, І. Шевченко. Мала численні філії по всій Україні. Проіснувала до 1932 р.

Хвильовий Микола (справжнє прізвище — Фітільов; 1893-1933) — письменник і публіцист, теоретик і речник українського відродження 1920-х рр. Один із фундаторів літературного угруповання «Гарт», засновник об'єднання «Урбіно», організацій ВАПЛІТЕ і ПРОЛІТФРОНТ. Його концепції «азіатського ренесансу» (де головна роль відводиться незалежній від Москви Україні) та стилю цієї доби «романтики вітаїзму» (мистецтво творення життя — «бойового етапу переходового періоду») — спричинилися до бурхливої дискусії, знайшовши як своїх палких прихильників, так і не менш палких супротивників. Історіософська візія увійшла в історію під назвою хвильовизму. У літературній дискусії Хвильовий і Пилипенко найчастіше виступати опонентами.

«2-й лист до молодої молоди» — підзаголовок памфлета М. Хвильового «Про Коперника з Фрауенбургу, або абетка азіятського ренесансу в мистецтві».