Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Раптом серед сірих хмар я чую розлючений рев від якого закладало вуха! Над нами промайнула велетенська тінь, почулося злякане метушіння у натовпі. Я підвела голову до верху наскільки це було можливо і бачу такого знайомого мені чорного дракона з палаючими золотими очима!

Він летів прямо до мене, не відводячи свого золотого погляду від мого! 

Та він різко вивертається у повітрі, бо з дахів здіймаються троє мертвих драконів з вершниками! 

Ні! Тільки не знову!

Мною заволоділа паніка! Що як його знову поранять! А я на цей раз нічого не зможу зробити! 

Увесь натовп разом з катом застигли з настороженістю спостерігаючі за драконами.

– Зробіть щось! – знервовано кричить Луї у якого вже тремтів голос.

Вартовий намить губиться, а потім скомандував.

– Виведіть всіх з площі, тут небезпечно!

– А як же Дикий?! – Луї схопив вартового за комір, пропалюючі чоловіка божевільними очима.

– Вибачте, але поки він у небі ми нічого не можемо зробити. Але схоже і не доведеться, адже це дракони нашого відділу разом з вершниками, так що не хвилюйтеся. – запевняв того вартовий, а мені хочеться іронічно розреготатися, бо я розуміла що це вже були не вони.

Ноксор хвацько вивертається від нападу першого дракона миттєво хапаючі його пащею за голову! Той смикається у спробах вирватися, а інші два намагаються напасти на Нокса з різних сторін атакуючі йому крила. 

Дикий починає розмахувати довкола себе захопленим драконом, відганяючи інших двох ще тріпаючою тушею що не відчувала болю, в яку він згодом вгризається міцніше і роздирає так, що той вже більше не рухався. Перший дракон з гуркотом падає на площу що аж земля здригається під ногами. 

Внизу чую жваву метушню і помічаю Вальта що пробрався до спантеличених вартових які утримували Соні. Работорговець допоміг розкидати тих по сторонах! Вальт на мить затримує на мені погляд хитро посміхаючись, а тоді хапає Соні за ланцюги, щось шепоче і зриває їх з нього. Звільняючи!

Молодий дракон одразу орієнтується і допомагає Єві звільнитися від кайдан.

Вгорі знову здіймається важкий могутній рев від якого тремтить повітря! Дикий здіймається вище, заманюючи за собою двох драконів. 

Той що був найближче робить стрімкий ривок уперед, розкриває пащу, щоб вчепитися в крило, як Дикий штурхає дракона сильними лапами і плює в нього вогнем! Жар якого я відчувала навіть звідси!

Другий дракон падає вниз руйнуючи собою декілька будинків!

В повітрі стоїть смажений запах горілої плоті!

– Гей ти! – верещить в злій істериці Жадана кату що вкляк на місці – Чого дивишся! Ану відв'язуй мотузку і зітни вже їй голову! 

Жадана нервово поглядала вгору на Дикого. Та як виявилося бажання побачити мою страту її пересилило куди більше ніж власне виживання. Вона здригається коли останній дракон валиться вниз важкою тушею.

– Поквапся ідіоте!

Кат тягнеться до мотузки що утримувала лезо у горі, а мене охоплює липкий страх! Ні! Ні! Ні!

Кат тягне за вузол та різко падає з ешафота, так і не розв'язавши до кінця вузол що мене водночас тішило і ні! Бо він міг і сам з легкістю розв’язатися! Чорт! Це ще гірше!

Ката з ешафота стягнув Соні, що намагався знерухомити дужого чоловіка який не поступався дракону у силі.

Неподалік почувся гуркіт будівлі у якої розсипалися стіни, подивившись туди я бачу другого дракона якого засмажив Дикий. Він ще міг рухатися! І він повз прямо сюди! 

Чорт! Чорт! Чорт! Чорт!

Повітря знову пронизує розлючений рев який ігнорує мертвий дракон, націлившись на свою ціль, рухаючись до неї безупинно! 

Дикий з гуркотом приземляється біля дракона волячі декілька будівель своїм масивним тілом що було завелике навіть для цієї площі! І я дивуюся як він в першу нашу зустріч зумів тут приземлитися, якщо включати його не маленькі габарити! 

Дикий встига наступити дракону на хвіст, цим трохи його зупинивши, перевівши всю увагу на себе. 

– От що за бовдури! Все доводиться робити самій! – Жадана стрімко наближається в мою сторону, щоб відв’язати мотузку.

 – Не смій цього робити! – закричала до неї періодично кидаючі оком на напіврозв’язаний вузол, що здригався від кожного поруху важких тіл драконів що билися прямо переді мною!

– І що ти мені зробиш брудна хвойдо? Зараз ти навіть власною магією скористатися не можеш! – вона наблизилася до мене небезпечно близько, щоб дістатися мотузки – Знала б ти, як я тебе ненавиджу та… зараз я позбавлю себе і тебе цих мук! – Жадана потяглася до вузла!

– Ні! – б’ю її ногою в щиколодку або куди я там взагалі попала! Але попала! Бо за мить чую гуркіт і болюче шипіння від неї.

– Ах ти мала вискочка! – з гарчанням вона підводиться на ноги, жадібно тягнучись до вузла – Ах! – скрикує, та я не бачу від чого – Ану відпусти мене вилупку!

Боковим зором ледь розгледівши бачу що, то був Соні який відштовхнув Жадану в бік. Мій погляд випадково натрапляє на до трясучки переляканого Луї, що почав задкувати, маючи намір втекти.

Від землі відбивається потужна вібрація від якої затремтіло гостре лезо над головою, коли Дикий з силою впечатав підгорілого дракона в землю! Трощачи тому кістки власними лапами і вагою від чого йшов мороз шкірою! Бо весь цей хрускіт було чутно! Але ще більше побіг холодок по спині, коли я помітила що мотузка почала повільно розв’язуватися від ваги леза! 

– Соні мотузка! – верещу, бо сама нічого не в змозі зробити, бувши в’язнем лещат!

Молодий дракон обертається і мчить в мій бік, та його валить з ніг Жадана що кидається зі спини! 

Вгорі чую шелест від двигтіння леза. 

Перед очима бачу обличчя молодого дракона яке перекошує жах і Жадани що скалилась у широкій посмішці. Та за мить її мармиза перетворюється на щось спотворене, а шелест леза зупиняється прямо в мене над шиєю! 

Я навіть відчула як воно ледь, ледь торкнулося моєї шкіри!!!

– Ні! – розлючено верещить Жадана плюючись власною слиною.