Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Всі вражено охають, ахають і перешіптуються який же він бідний! А я ледве зуби не стираю від злості, так мені цього бідного хочеться стукнути!
– Пане Бобе Ларті, що ви скажете?
– Я повністю підтримую пана Луї, адже вона вломилася до мене у кабінет з напівперетвореним рабом, погрожуючи вбивством! Також вона погрожувала моєму працівнику, змушуючи того пропустити її до мене під підставним ім’ям!
– Пане Скрудже Ті Луа і пане Бейлік Лор, що ви скажете про сумісний візит до будинку Де Блод?
– Моя падчерка і дійсно схильна до погроз, тому не буду заперечувати слів інших, що на нас нападав той скажений раб.
– Так, я теж згоден – підтакує Скрудж наречений-таранька.
– А щодо вас пані Жадано Ді Лоренс-Ларк, що ви нам можете розповісти?
Я переводжу свій вже непідконтрольний вираз обличчя прямо на Жадану, що в усіх кольорах показувало мої справжні емоції! Вона враз зробилася такою невинною, наляканою і плаксивою жертвою! Як же це дратує!
– Маргарита використала на мені свою брудну магію темних – промовила витираючи хусткою неіснуючу сльозу – спочатку вона почала мені погрожувати, говорити на мене різні образливі речі, а коли я вирішила відстояти власну гідність… – Жадана шморгнула носом непомітно для інших зиркнула на мене переможним блиском в очах.
– Нумо пані, продовжуйте, нам треба знати все – підштовхнув її суддя.
– Маргарита використала на мені щось дуже страшне, бо в той момент я ясно відчувала що ще трохи і вона може мене вбити! Та на щастя мені вдалося втекти. А до того я так гарно з нею спілкувалася навіть і не підозрюючі хто вона була така.
– Ну що ж, добре – подав голос суддя – можна оголосити вирок…
– Можна я висловлююсь? – перебива суддю Вальт що підняв руку до гори.
– Вам є що сказати? – не дуже привітно відгукнувся суддя поглянувши на работорговця.
– Так! – впевнено мовив той, а моє серце завмирає, бо я не знаю що від нього можна очікувати! Підстави? Чи все ж ні?
– Тоді прошу, говоріть.
– Я хочу сказати що хоч я і не бачив того, що пані Маргарита виявляла якусь жорстокість у бік інших… тому не можу стверджувати що цього не було та… Мені здається що ви не берете всіх факторів до уваги, як і мотивів. Бо, як на мене, пані Маргарита не та людина що зробила це просто так, це я можу вам сказати як людина з великим досвідом. Я за своє життя бачив купу недостойних осіб. – Вальт криво посміхнувся – Адже я добре розбираюся у людях і можу з точністю сказати, що вона не погана людина. Бо я бачив той її бік який не бачили інші.
– Тобто ви стверджуєте що Маргарита діяла з якогось мотиву?
– Так, пане суддя і цей мотив оборона.
– Не обманюйтеся її милим ставленням і гарним личком! Бо я теж спочатку думала що вона “добра людина” поки не побачила її справжню – докинула Жадана з купою отрути в голосі.
Зміюка!
– Але… – хотів щось сказати Вальт та суддя його перебив.
– У вас немає доказів тільки слова, а у нас є вагома причина її судити. І ми маємо доказ у вигляді цілком реального мертвого тіла, знайдене у її маєтку прямо за декілька хвилин після його вбивства. А ваша “ненадійна персона” що дає свідчення які цілком можуть бути брехнею що не є виключенням. Не можуть братися до уваги.
У бідного Вальта аж очі вилупилися від такого звернення, в принципі як і у мене. Адже судити людину лише за те ким вона є, чи працює, не можна!
– “Ненадійна персона” – обурюється работорговець на таке звернення – Але навіть якщо й так … – знову перебива Вальта суддя на якого я теж вже скриплю зубами.
– Все! Закінчили! Це ніяк не повпливає на рішення суду! Бо немає доказів! Тому тиша! Отже, продовжимо. Останнє звинувачення пані Маргарити з дому Де Блод полягає у тому, що вона є народженою Темною! Що добровільно не здалася до рук влади під подальше рішення її долі. Натомість пані Маргарита увесь цей час переховувалася уникаючи вказаних законів.
Я затримую дихання коли суддя робить довгу паузу, перегортаючи аркуш.
– Тож, пані Маргариту Де Блод з дому Де Блод засуджується до публічної страти за попередньо вказані злочини! Вид страти: обезголовлення! Оскарження вирок не підлягає! Щодо дракона і не природної істоти, вони підлягають до повної їхньої утилізації. На цьому в мене все! Прошу приступити до вказаної у документі процедури!
Мої руки схопили міцніше, а все тіло напружується готуючись до супротиву, дихання почастішало, а серце прискорилося! Кат підійшов до гільйотини і взявся ручищами за канат, що був прив’язаний до леза. Мене потягнули уперед!
– Ні… – видихнула хрипно упершись ногами у підлогу – НІ! Відпустіть мене! – нарешті прорізався голос і я почала брикатися з усіх сил!
Міцні сильні руки тягнули мене уперед, а всі глядачі затихли у мертвенній тиші з захопленням спостерігаючі за цим!
– Стійте, відпустіть мене! Не можна ж так! – кричу зриваючи голос, боковим зором помічаю рух у натовпі і це був Вальт що пробивався до ешафоту!
– Пропустіть! – вола, та його стримують вартові миттєво скрутивши.
Соні наїжачився і почав теж опиратися даючі малих тумаків вартовим, то власним, то тим що тримали Єву.
Мої ноги ковзали слизьким деревом під ногами, з гарчанням і не зрозуміло звідки додатковою силою що береться просто нізвідки, я вириваюся ще інтенсивніше!
Та як тільки вартовим вдається до сунути мене ближче до гільйотини, кат різко хапає мене за карк, б’є ногою ззаду коліна і я падаю навколішки, знерухомлена болючим хватом ззаду шиї.
Впираючись з силою намагаюся відтягнути власну голову від фіксаторів до яких силоміць схиляв мою голову кат. Шиї торкається холодне, вологе, слизьке дерево, а з боку замикається засув що тримає мою голову у лещатах!
Переді мною ставлять кошик.
Ой матусю! Як мені зараз страшно!
Спробувавши підняти засув розумію що в мене нічого не виходить!
Мене трясе, а по щоках біжать безконтрольні сльози. Закриваю очі і роблю глибокий вдих. Прислухаюся.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко», після закриття браузера.