Читати книгу - "Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый "

      Але то вже було доволі давно, і дідусь точно не пам'ятає, чи знайшли протиотруту проти цього - він вірив, що зараз почалось те ж саме, - і не зміг нічого про це розповісти. Але сказав, що можна пошукати у покинутій будівлі, яка стояла у городі, й до якої вже давно ніхто не заходив, хоч і тут навіть був певен, що там нічого нема.

    Подякувавши, ми дочекалися, доки пара піде, і потім сівши на невеликій кухні, почали думати, що його робити далі.

— Коли все трохи врівноважиться, і ми трохи звикнемо до усієї цієї обстановки, я піду до тієї будівлі на обшук.

     Тікати звідси всеодно було вже марним заняттям, бо раз вже це нещастя дійшло ще й до Жовтих Вод, значить скоро дійде й до інших селищ. До когось пізніше, до когось раніше. Та й не варто було тікати звідти, де ми маємо надію знайти хоч щось.

— Ти здурів? - Запитала Ліж, трохи грізно подивившись на мене. - Не можна так просто брати та йти кудись, де може бути повно таких потвор!

— Але що ти пропонуєш робити? - Почав стояти на своєму я, відчуваючи, як поступово починаю злитися. Ну як вона не розуміє, що це зараз єдиний вихід? - Сидіти тут, склавши лапи, й чекати, доки хтось інший знайде протиотруту? А якщо вони не знайдуть? Все-таки, стільки років пройшло звідтоді, як усе це почалося вперше, ти чула того дідуся.

     Якийсь час Ліж знервовано дивилась на мене, але потім повільно кивнула.

— Але обіцяй, що не затримаєшся там довше тижня.