read-books.club » Жіночий роман » Кохання, яке не продається (збірка), Ангеліна Кріхелі 📚 - Українською

Читати книгу - "Кохання, яке не продається (збірка), Ангеліна Кріхелі"

4
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Кохання, яке не продається (збірка)" автора Ангеліна Кріхелі. Жанр книги: Жіночий роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 32 33 34 ... 48
Перейти на сторінку:

Так, у всякій біді і світла сторона є. Тепер лише дізналася, що цінним співробітником вважається. Щоправда, у фінансовому еквіваленті це не було.

Генка бурчав, що в його плани не входило водити дитину в садок і забирати звідти вечорами. Тому, що їжа охолола чи пересолена. А Василина дивилася на остогидлого чоловіка і все частіше думала про розлучення. Навіщо взагалі такий шлюб, у якому вона ніби сама за себе заміж вийшла? Ні допомоги тобі, ні підтримки. Хіба що для сусідів. Щоб не тюкали, що самотня мати.

У Артура ж була одна дивовижна якість. Він з'являвся тоді, і лише тоді, коли змучене серце закоханої дурниці втомлювалося чекати і переставало сподіватися.

На цей раз він навмисно чекав її на зупинці. Щиро вважаючи, що їм і справді одна і та ж зупинка потрібна. Переконувати Василина не стала. Щоб не ганьбити в його очах.

Покликав у кафе після роботи. Васько не встояло. Попередила домашніх, що затримається. По роботі. Забігла до перукарні освіжити зачіску та прожогом у кафе.

Артур уже чекав. Із букетом. Галантний, доглянутий до кінчиків нігтів та волосся. Їй навіть ніяково стало за себе. Так, йому його фіфа більше підходить. Одного ж поля ягоди. Щоправда, обручки на його руці не виявилося.

Тут уже Василина зовсім втратила голову, поринаючи в події юності і ніби відтворюючи їх заново. Тільки тепер таки крадькома. Від її чоловіка. А потім виявилось, що і від його дружини. Кільце нині не модно носити. І взагалі! Люди один одному не належать. Не речі ж!

Цей монолог Артур затіяв через місяць таємних пристрасних зустрічей на орендованій квартирі, пояснюючи, чому у вихідні буде недоступний і писати чи дзвонити йому не можна.

Василина похмуро брела додому, втікши з побачення, що не відбулося цього вечора. Їй було боляче та прикро. А ще дуже соромно. Відразу перед усіма. Перед раптово терплячим і дбайливим Генкою. Своїми батьками, які нічого не підозрюють. Дружиною Артура. Але найголовніше – як дивитися в очі доньці? Адже вона зовсім випала з життя малюка, занурена в амурні переживання та плани на чергове світле майбутнє.

Однак, прийшовши додому, завмерла соляним стовпом на порозі власної спальні. Проте замість гніву розбирав сміх. Раптом подумалося, чи така виглядала б і її гола дупа, якби її з Артуром застала його дружина?

У її ліжку, на її чоловіка з перебільшеним ентузіазмом та звуковим супроводом скакала, як на бравому коні, сусідка Анжела. Вечір переставав бути важким і похмурим.

Не знаючи, як поводитися в цій ситуації, вийшла на кухню. Не соромити їх за те, що сама прийшла раніше зі побачення з чужим чоловіком. Прийшла б як завжди, не застала б цю картину.

Василина скривилася. Цікаво, як довго ця ненаситна мадам займала її спальню? Ще цікавіше, чому це з нею у Генки все чудово виходить, а з самою Василиною лише експрес-забіг на ближню дистанцію.

Коли крики стихли, задоволений, але втомлений Генка поплентався в чому мати народила у ванну під репліки Анжели, що мотивували до нових подвигів, з виглядом тримфатора лежала на сімейному ложі.

Вже виходячи зіткнувся поглядом із дружиною. Заметкався. Тут же рушником обернувся довкола талії. Василина посміхнулася:

- Я там нічого нового не побачу. Ти не соромся.

- Васю, я це... Я тобі все поясню.

- Та нема чого пояснювати, - відмахнулася вона. - Анфіска-то де?

Бідолашне дитя. Батьки в розпусту, а дитина куди ж? Василина похолола.

Подумала ще, а чи знав Гена про її зраду? Чи сам у танець пустився від нудьги?

- Так у батьків моїх, - ховаючи очі, пробурмотів чоловік.

Анжела, що випливла на кухню, сором'язливістю не відрізнялася. Не потрудилася навіть Василин халат запахнути.

- Чи повернулася вже? - спитала, ніби блудну дочку зустріла вдома о другій годині ночі.

- Так уже вийшло, - посміхнулася Василина, розводячи руками.

Генка здивовано переводив погляд з однієї жінки на іншу, не в змозі визначитися, хто йому дорожчий. Василина йому дружина, у них дитина спільна. Знає її давно, побут уже налагоджений. Але Анжела... Це пряма богиня в ліжку. Такі стрибки влаштовувати тільки вона надихала його.

Анжела тихенько посміювалася, спостерігаючи за його гордістю собою і тихо додаючи в напої стимулятори на кожному рандеву. Перші дві хвилини ясніше ясного сказали, які можливості має цей поні. А їй жеребець був потрібний. Нехай і не породистий, але хоч би витривалий.

- Ти, Гене, речі спокійно збирай, не поспішай. Порада вам та кохання з Анжелою, - спокійно сказала Василина, встаючи з-за столу. - А я поки що за Анфісою з'їжджу.

- А чого це він має з квартири йти? - обурилася Анжела, знайшов закурюючи посеред кухні.

Хоча після її криків, мабуть, і сусіди теж покурити вийшли.

- Бо вона моя? - наївно ляскаючи віями поцікавилася Васька.

Потім забрала зі столу свою сумку і направила ь до виходу, надавши голубкам воркувати про справи їх скорботні. Квартирних, тобто. Треба ж, які апетити у пані виявилися.

Василина сама не помітила, як опинилася біля входу до храму. Якщо душа може бути за Анфісу спокійна (в надійних, люблячих руках дівчинка), можна і себе трішки пошкодувати. Але шкодувати не виходило. А ради потребувала.

1 ... 32 33 34 ... 48
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохання, яке не продається (збірка), Ангеліна Кріхелі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кохання, яке не продається (збірка), Ангеліна Кріхелі"