Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

! !

Стук! Стук!

=

Шатенка відразу ж підвелася і швидко взяла перед собою газету, закривши обличчя.

.

Тінген Сіті Чесна газета Гарне ім'я Кляйн мовчки прочитав назву сторінки, зверненої до нього.

‘ = , ? . , - =

Паровоз «Ширяючий експрес», який безпосередньо прибуває до Констант-Сіті, починає роботу сьогодні О, давай, коли буде один, який прямує прямо до затоки Бріндізі. Я дуже не хочу знову брати туди корабель, це занадто жахливо, дійсно жахливо Гей, хто ти такий? Дівчина з каштановим волоссям пафосно читала і висловлювала свою думку. Говорячи, вона опустила газету і відкрила своє яскраве чоло і світло-карі очі, дивлячись на Кляйна підлесливим і здивованим поглядом.

=

Привіт, мене звати Кляйн Моретті, і я тут на запрошення Данна Сміта, — сказав Кляйн, знявши капелюха до грудей і злегка вклонившись.

. , -

На вигляд шатенці було трохи за двадцять. На ній була світло-зелена сукня в стилі . Вона була відтінена красивими шнурками на рукавах, комірі та грудях.

=

Капітане, гаразд, зачекайте тут хвилинку. Я піду за ним. Дівчина підбігла і пішла в кімнату поруч з нею.

.

Вона навіть не подала чашку води чи щось інше Рівень обізнаності про сервіс викликає занепокоєння, Кляйн ледь помітно посміхнувся, чекаючи на своєму місці.

, - . = = ‘ .

Через дві-три хвилини шатенка відчинила двері і вийшла. Вона сказала з милою усмішкою: "Містере Моретті, будь ласка, йдіть за мною". Капітан несе вахту біля воріт Ханіс і наразі не може піти.

=

Добре. Кляйн швидко пішов слідом за ним. Подумки він розмірковував про себе.

, ?

Ханіс Гейт, що це може бути?

.

Пройшовши через перегородку, перше, що він побачив, був невеликий коридор, з якого було лише по три кабінети з кожного боку.

.

Деякі з цих кабінетів були щільно замкнені, а деякі були відчинені, і всередині було видно когось, хто друкував без зупинки на важкій механічній друкарській машинці.

.

З першого погляду Кляйн помітив знайому постать молодого офіцера, який оглядав його квартиру, з чорним волоссям, блакитними очима і романтичною атмосферою поета.

; =

Він не був в офіційному одязі; Його біла сорочка з коміром не була заправлена, що робило його досить неслухняним.

.

Можливо, він дійсно поет, Кляйн кивнув на знак привітання, і його зустріли з посмішкою.

.

Шатенка штовхнула ліві двері кабінету в кінці кімнати і показала всередину, щебетаючи: «Нам ще треба спуститися на кілька рівнів».

, - .

У цьому кабінеті не було меблів, лише сірувато-білі кам'яні сходи, які простягалися вниз.

Дві сторони сходів освітлювалися газовими ліхтарями. Стійке сяйво розвіювало темряву і дарувало відчуття гармонії.

=

Шатенка йшла попереду, обережно вдивляючись під ноги.

. = ‘— — . - . = , , ;

Хоча я тут часто буваю, все одно постійно боюся впасти, впасти, як бочка. Ви не знаєте, Леонард вчинив таку дурість. У перший день становлення «Безсонного» — перший день, коли він ще не опанував свої нові здібності — він спробував кинутися вниз по сходовому прольоту. І став колесом воза. Ха-ха, це було смішно, якщо подумати. О так, це був хлопець, який привітав вас тільки зараз. Це було близько трьох років тому. До речі, я працюю з вже п'ять років; Мені було лише сімнадцять, коли я приєднався

. ! . = — , ‘ .

Дівчина стежила за її кроками, коли вона говорила. Раптом вона вдарила себе по лобі і сказала: «Я забула представитися!» Мене звати Розанна. Мій батько був членом , який пожертвував собою в аварії п'ять років тому. Гадаю, відтепер ми колеги... Помиляюся, так, «колега» — це правильне слово, ми не товариші по команді, оскільки ми не Потойбіччя.

= = — =

Я сподіваюся, що отримаю честь, але все ж таки це залежить від того, що скаже містер Сміт, — сказав Кляйн, оцінюючи замкнуте оточення. Він відчував, що вони йдуть під землю — вогкість просочується з кам'яних стін, розганяючи літню спеку.

= .

Не хвилюйтеся, той факт, що ви зайшли так далеко, означає, що Капітан погодився. Я завжди його трохи боялася, хоча він привітний, батьківська постать. Не знаю чому, але все одно боюся. Розанна говорила так, наче в її горлі був шматочок солодкого.

, ?

Кляйн з гумором відповів: «Хіба боятися батька не нормально?

Справжній. — сказала Розанна, тримаючись за стіну за поворотом.

, - .

Поки вони розмовляли, вони закінчили спускатися сходами і дійшли до вимощеної каменем підлоги.

;

Це був довгий прохід; З обох боків стін були встановлені газові ліхтарі, оточені металевими ґратами. Тіні Кляйна і Розанни були витягнуті під освітленням.

— . =

Кляйн гостро помітив, що кожні кілька метрів з'являється Темна Священна Емблема — символ Богині Вічної Ночі. Глибокий чорний фон усіяний блискучими прикрасами, оскільки вони скупчувалися рівно до половини багряного місяця.

= =

Ці емблеми не здавалися особливими, але прогулянка між ними давала Кляйну відчуття спокою. Розанна також перестала говорити, на відміну від свого попереднього балакучого стану.

= ,

Невдовзі попереду з'явилося перехрестя. Розанна коротко представила:

;

Стежка ліворуч приведе до собору Святої Селени; Праворуч – збройова палата, комора та архів. А прямо попереду ворота Ханіс.

? , ? .

Собор Святої Селени? Тоді вулиця Зутеленд знаходиться відразу за вулицею Червоне місячне сяйво? Кляйн був трохи приголомшений.

= .

Собор Святої Селени на вулиці Червоне Місячне сяйво був штаб-квартирою Церкви Богині Вічної Ночі в Тінгені, священною землею, яку прагнули відвідати місцеві послідовники. Поряд зі Святим Числовим собором Церкви Бога Пари і Машин в передмісті, і Річковим і Морським собором Церкви Повелителя Бур в Північному Тінгені, вони підтримували релігійні кола в місті Тінген і пов'язаних з ним містах і селах.

=

Усвідомлюючи, що його статус робить його непридатним просити більше, Кляйн лише мовчки слухав.

. =

Вони перетнули перехрестя і поїхали навпростець. Не минуло й хвилини, як побачили чорні залізні розколоті ворота, вирізьблені сімома священними емблемами.

=

Він стояв там, важкий, холодний і владний, як велетень, що охороняє в темряві.

.

Ворота Ханіс. Розанна нагадала йому і вказала на кімнату поруч з ними, сказавши, що капітан усередині. Заходьте самі.

,

Гаразд, дякую. — ввічливо відповів Кляйн.

. ,

Кімната, про яку говорила Розанна, знаходилася якраз перед брамою Ханіс. Вікна