Читати книгу - "Світло між двох океанів, Марго Л. Стедман"

— Це не просто приказка, — сказав Том.

— І це правда?

— Більш-менш.

— Але ж ти міг би покинути роботу? Якщо б ти справді захотів?

Том задумався.

— Білле, чоловік може залишити дружину, коли він дійсно цього захоче. Але ж це не означає, що так чинити правильно.

Білл подивився на Тома.

— Навряд чи це є чесним учинком, коли тебе навчили, ти здобув досвід, а потім усе залишаєш і йдеш. І, зрештою, до цього звикаєш. — Він, поглянувши на небо, замислився. — Там я на своєму місці. Ізабель теж подобається на Янусі.

Дитина простягнула ручки до Тома, і він відразу ж посадив її собі на стегно.

— Будь ласка, подбай про моїх дівчаток! Це все, про що я прошу, — сказав Білл.

— Я зроблю все можливе. Обіцяю вам!

Найважливішою традицією в День подарунків у Партаґезі був церковний ярмарок. Тоді збиралися не лише містяни, а й мешканці всієї округи. Це свято було започатковане багато років тому кимось, хто бачив переваги проведення заходу зі збору коштів у день, коли ніхто не скаже, що має дуже багато роботи й не може прийти. Крім того, оскільки це було відразу ж після Різдва, всі намагалися бути щедрими.

Окрім продажу тортів та ірисок, слоїків з варенням, котрі іноді вибухали від пекучого сонця, ярмарок славився спортивними та іншими змаганнями. А забіги з яйцем у ложці, на трьох ногах[9] і в мішку були найпопулярнішими. Також тут збивали кокосові горіхи, однак від тирів після війни відмовилися, бо через нещодавно відточені навички тутешніх чоловіків власники втрачали гроші.

На святкування приходили всі, і найбільш важливим обов’язком було взяти участь у змаганнях. Сім’ї проводили на ярмарку цілий день. Тут можна було купити за шість пенсів пиріжки й сосиски, засмажені на грилі. Том з Люсі та Ізабель сиділи на ковдрі в затінку і їли сосиски в тісті. Люсі, розібравши свій обід на складові, поклала все на тарілку поряд.

— Мої брати добре бігали, — розповідала Ізабель. — Навіть вигравали забіг у три ноги. І я думаю, мама все ще зберігає кубок, який я одного року виграла за змагання «біг у мішку».

Том усміхнувся.

— Не знав, що одружився з чемпіонкою.

Вона грайливо ляснула його по руці.

— Я просто розказую сімейні легенди Ґрейсмарків.

Том намагався допомогти Люсі розібратися з безладом у тарілці, інакше вона б усе порозкидала, аж раптом до них підійшов хлопець зі значком розпорядника. Діставши блокнот та олівець, він запитав:

— Перепрошую, це ваша дитина?

Це питання приголомшило Тома.

— Вибачте?

— Я просто питаю, чи це ваша дитина.

Том щось пробурмотів.

Хлопець повернувся до Ізабель.

— Це ваша дитина, пані?

Ізабель на секунду насупилася, а потім зрозуміла, про що йдеться, й повільно кивнула.

— Ви шукаєте учасників для забігу татусів?

— Так. — Він приготував олівець і запитав у Тома: — Як вас звати?

Том знову подивився на Ізабель, але її обличчя було спокійним.

— Я можу підказати, якщо ти раптом забув, — стала вона підтрунювати над чоловіком.

Том сподівався, що дружина розуміє його неспокій, але Ізабель продовжувала усміхатися. Нарешті він сказав:

— Я не дуже добре бігаю.

— Але всі татусі беруть участь, — запротестував хлопець. Очевидно, це була перша відмова.

Том обачно добирав слова.

— Я навіть відбіркове змагання не пройду.

Хлопець, похнюпившись, побрів шукати наступного учасника. Ізабель ніжно сказала:

— Не хвилюйся, Люсі. Я натомість візьму участь у перегонах матусь. Принаймні хоч хтось із твоїх батьків готовий виставити себе на посміховисько.

Але Том у відповідь не усміхнувся.

Доктор Самптон мив руки, а за ширмою одягалася Ізабель. Вона виконала свою обіцянку, що дала Томові, й пішла до лікаря, поки вони були в Партаґезі.

— Приблизно кажучи, нічого поганого, — мовив він.

— Тобто? Як це? Я хвора?

— Зовсім ні. Це просто клімакс, — пояснив лікар і щось записав. — Вам пощастило, що ви вже народили дитину, отже це не так важко, як деяким жінкам, коли клімакс відбувається настільки рано. Що стосується інших симптомів, то їх потрібно просто перетерпіти. Вони минуться приблизно за рік. Інколи так буває. — Він весело усміхнувся. — І потім настане чудове полегшення: ви не матимете жодних проблем з менструаціями. Деякі жінки можуть позаздрити вам.

Повернувшись до будинку батьків, Ізабель намагалася не плакати. Вона мала Люсі; вона мала Тома, а багато жінок втратили назавжди тих, кого вони любили найбільше. Не можна бути такою жадібною і ще чогось хотіти.

Через кілька днів Том підписав документи на новий трирічний термін. Чиновник, який приїхав із Фримантла, щоб дотриматися всіх формальностей, знову надав пильну увагу його почерку та підпису, порівнюючи їх зі старою документацією. Якби він помітив хоч якусь з ознак тремтіння, Томові б не дозволили повернутися. Отруєння ртуттю було досить поширеним: якщо це виявляють на першій стадії, коли трохи змінюється почерк, то ще можна уникнути відправки на маяк доглядача, котрий точно не відбуде терміну до кінця, бо зовсім збожеволіє.