Читати книгу - "Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss"

Сьогодні був мій останній робочий день, і, як це часто відбувається, мене затримали на роботі. Потрібно було підписати всі документи та закрити всі питання перед звільненням. Поки я виходила з поліцейського відділку, пізнє зимове місто Блісбор здавалося дивовижною картиною: вулиці перетворилися на казкові алеї, вкриті білим снігом, а світло з величезних ялинок, розміщених по всьому місту, не дозволяло відвести погляд. На фоні темного неба воно сяяло, ніби вогники вночі.

Дорога до академії лежала через парк, який я вже добре вивчила за останні два місяці. Під шепіт холодного вітру і місячного сяйва, парк виглядав містично. І тоді, коли я була самотньою серед замерзлих кущів та гілок, назустріч мені вийшло троє чоловіків. Я постаралась обійти їх, та здається вони чекали саме мене. За час своєї роботи я прочитала безліч звітів про злочини в Блісборі, тому була добре ознайомлена зі станом справ у місті. Серед цих звітів були і ті, що стосувалися випадків, пов'язаних зі зловживанням темною магією. На жаль, я знала, що кількість жертв від цієї темної сили виросла до 10 осіб. Це були не просто статистичні дані для мене - за кожним числом стояли життя, які втратили своє майбутнє через жорстокість і безжальність магів.

– Що вам треба? – я зразу перейшла до справи.

– А дівчинка то з яйцями. – засміявся один з чоловіків.

– Затихни, Дак. – строго сказав інший, напевно головний серед них. – Нам потрібна ти, і ти підеш з нами.

– Чорта з два, – посміхнулась я, хоча серце билось надто швидко. – Думаєте, я так легко здамся.

– Не роби дурниць, – знову звернувся до мене головний. – нас троє, ти одна, краще не опирайся.

 Я рішуче вдарила одного з чоловіків в коліно, сподіваючись відволікти його, але це не було досить. Іншого я відправила закляттям, але знову зустріла протистояння. Перш ніж я встигла розібратись з останнім, він подув на свою руку, а дивний порошок полетів в моє обличчя. Не знаю, що це за суміш, за секунду моя магія покинула мене, залишивши мене беззахисною перед нападниками. Чоловік, якому я точно забезпечила тріщину в нозі, схопив мене зі спини та зафіксував мої руки.

– Може розважимось з нею, перш ніж везти її до боса? – почула я його противний голос в себе біля вуха.

– Пропоную, спершу розважитись зі мною. – почула я голос, якому зараз була дуже рада. – Чи ви можете втрьох нападати тільки на жінок?

Я не бачила професора Рейка, але чула шум позаду. Здавалося, він розбирався з одним із нападників. Я спробувала вирватись з захвату іншого чоловіка, але без магії це було важче. Декан це зрозумів, тому що в наступну секунду чоловік відлетів від мене на добрих 10 метрів. Залишився ще один нападник, я бачила рішучість професора коли він попрямував до нього. Та зловмисник не розгубився, з його рук зірвалась темна магія, що попрямувала до його напарників, а сам він розчинився в чорному порталі.

– Це був…? – не вірячи власним очам, запитала декана.

– Темний маг. – він підтвердив мої думки та повернувся до інших двох чоловіків.

– Вони мертві? – я вже знала відповідь, такою самою магією я колись вбила чоловіка, хоч і не знала, що роблю.

– Так, – відповів декан та повернувся до мене. – що вони від вас хотіли?

– Я не знаю. – швидко відповіла я. – Тобто вони хотіли мене кудись забрати. Сказали, що відведуть до якогось боса.

– Більше нічого важливого ви не запамʼятали? – уважно мене оглядаючи, продовжував ставити запитання.

– Нічого. Ми можемо звідси піти? – я не хотіла залишатись з двома трупами посеред парку.

– Я вже викликав патрульну службу. – пояснив Рейк. – Вони скоро будуть. Краще скажіть, що ви робили так пізно в парку самі.

– Я поверталась з роботи. – я знизала плечима. – Сьогодні був мій останній робочий день, і я затрималась.

– Мені здавалось, навчання в академії не потребує оплати. – нагадав мені декан.

– Я не тільки заради грошей працювала. – заперечила я. – Це непогана практика для мене.

– Яка практика? Гратись з паперами з ранку до вечора? – розізлився Рейк.

– Звідки ви…

– Ви не знаєте, яка зараз ситуація в місті? – його голос звучав все холодніше. – Ви вирішили гуляти вночі, коли майже кожного тижня знаходять нові трупи?!

– Я не гуляла вночі! – розізлилась я також. – Це був перший раз, коли я затрималась на роботі.

– Він міг стати вашим останнім! – не заспокоювався декан.

– Пробачте, що перериваю, але мені потрібно вас допитати. – до нас наблизився чоловік в формі патрульного і звернувся до мене.

– Тільки швидко, – сказав йому Рейк. – адептці потрібно повертатись в академію.

– Звісно, сер. – здавалось чоловік сильно поважав нашого декана або боявся, а можливо й обидва варіанти одразу. – Розкажіть, будь ласка, як все відбувалось…

Я переказала патрульному все, що відбулося, не уточнюючи лише причину нападу цих трьох чоловіків. Чи могли вони знати, що я темний маг? Можливо, але якби вони хотіли мене просто вбити, то я б була вже мертвою. Мені варто бути обережнішою, люди не повинні дізнатись, що я темний маг.