Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

 - Це не те, про що ти подумала! - І чорт смикнув же вимовити саме цю фразу.

Алісандра відразу ж якось двозначно хмикнула, склавши свої руки під грудьми:

- Ну і про що ж я по-вашому подумала? - виглядала моя студентка неправдоподібно розслаблено, хоча очі дівчини раз у раз кидалися блискавками в бік мого оголеного торса.

Алісандра

Прокинувшись, я різко підхопилася, роздивляючись приміщення, в якому опинилася.

Спальня.

Кімната була наповнена нехай і нечисленними, але дуже добротними і явно не дешевими меблями. На стінах виднілися химерної форми світильники, а більшу частину простору займало просто величезних розмірів ліжко.

- "Та на такому можна спати вдесятьох, і то навряд чи виявиться тісно!" - я закінчила свій побіжний огляд, звернувши особливу увагу на двоє дверей. 

Одні з них явно були вхідними (про це свідчив розмір і форма), а ось другі вели, найімовірніше, у ванну кімнату. І ось якраз за ними чулася якась метушня.

Невпевнено зісковзнувши на край ліжка, я з сумнівом поглядала на стулку, що прочинялася, розмірковуючи відразу над кількома сценаріями розвитку подій.

Навряд чи це було викрадення, адже зі мною на галявині знаходились Його Величність і палацова варта. Але якщо я вимушена гостя імператора, тоді мені мали б відвести окремі апартаменти. От тільки хто тоді возиться всього за кілька метрів від мене?

Поки я роздумувала над тим, що відбувається, двері все ж відчинилися, і я побачила жахаючу за своєю красою картину. Легкою ходою ситого звіра правитель ступив до спальні, тримаючи при цьому в руках якесь ганчір'я, що й виявилося чи не єдиним прикриттям для потужного чоловічого тіла. І якби не широкий рушник навколо сідниць, то я могла б споглядати абсолютно непристойний в нашому випадку образ імператора.

- Чорти т мене побрали! - Спробувала підібрати щелепу, що впала, не в силах відірвати погляду від пружних м'язів преса. - Я не з таких дівчат! - Вже не знаю, кого я переконувала в зворотному, але вірилося навіть мені насилу.

- Це не те, про що ти подумала! - Здається, Ріггард Драгонійський і сам був шокований тим, що трапилося, не менше за мене, але тоді чому він не потурбувався хоча б про сорочку?

Поставити хвилююче мене питання я все ж не встигла, помітивши болісну гримасу на обличчі монарха.

Точно! Адже глава дистрикту був поранений, рятуючи мене від гострих кігтів на лапах дракона. 
Переборовши свою сором'язливість, я все ж таки зробила крок уперед, помітивши, як чоловік сіпнувся, намагаючись прикрити своє оголене тіло.

- "Пізно, пане, я вже встигла майже все розгледіти", - промайнула в голові зрадницька думка, що змусила мене несподівано почервоніти. - "Сандра! І про що ти тільки думаєш?"

- І про що ж я по-вашому подумала? - О боги, та тут і їжакові зрозуміло, що мої думки зараз далекі від пристойних.

Ще й погляд не відривався від оголеного торса чоловіка. Як пити дати я виглядаю зараз, немов малолітня збоченка. А в купі з усіма моїми більш ранніми спробами "привернути увагу імператора" картинка вимальовувалася цікава.

- Кхм... Думаю, що б я зараз не сказав, ви станете все заперечувати. І в підсумку я сам виглядатиму нерозумно, - усміхнувся правитель, відразу ж скривившись від болю.

- Боляче? - Подивилася співчутливо, рішуче наблизившись до Ріггарда Драгонійського. - Давайте допоможу, - я намагалася не дивитися на виразні кубики, що проступали під злегка засмаглою шкірою.

У солярій він ходить, чи що?

- Якщо вам не важко, - і нехай монарх виглядав розслабленим, але я відразу помітила, як напружилися його м'язи, щойно я торкнулася пальцями оголеної шкіри. - Просто закрийте рану, все інше зробить мазь, - я коротко кивнула у відповідь, намагаючись поводитися впевнено.

Дотримуючись моїх вказівок, чоловік обережно сів на край свого безрозмірного ліжка, повернувшись до мене спиною. А побачивши глибокі криваві смуги, я мимоволі смикнулася, але все ж спробувала взяти себе в руки. Зрештою, навряд чи голові дистрикту принесуть задоволення мої охання. Тому я закусила губу і почала зосереджено мотати бинт, намагаючись не торсати при цьому рану.

- Г-готово, - акуратно зав'язала кінці тканини, відступаючи на крок від свого пацієнта.

Косилася я при цьому вниз, буравлячи поглядом підлогу. Краще вже так, ніж відверто витріщатися на свого куратора.

- Дякую, - правитель усміхнувся, попрямувавши до невеликої шафи в кутку.

З неї Драгонійський дістав сорочку й одразу вдягнув, після чого мені стало значно комфортніше, і тепер я могла спокійно дивитися на свого співрозмовника без побоювання бути викритою у збочених думках.

- Чай, кава чи сік? - Імператор зробив вигляд, що не помічає моєї поведінки, а я поводилася так, ніби нічого непристойного між нами не відбувалося. - У будь-якому разі нам потрібно буде поговорити. Бажано, щоб бесіда виявилася продуктивною, а для цього вам має бути затишно в моєму товаристві, - легко сказати, адже це не він щойно торкався оголеного чоловічого тіла.

- Чай. З лимоном, якщо можна, - я хотіла отримати для себе бодай хвилину перепочинку, поки монарх віддаватиме розпорядження прислузі. - А де ми? - Мовчати теж не хотілося, тому я вирішила почати невимушену бесіду, поставивши при цьому обережне запитання.

- У моїх апартаментах при дворі, - пролунала коротка відповідь від дверей, за якими вже маячила дівчина у формі покоївки. - Вас це бентежить? - Я підняла свій погляд на імператора, який наблизився до мене, боячись відірвати погляд від його очей.

- А якщо я скажу, що так? - Адже мене не заарештують, коли я відповім йому правдиво.

- Тоді нам доведеться виправляти цю помилку, бо в мене є що вам запропонувати, - я з цікавістю витріщилася на співрозмовника, намагаючись розгадати його наступний хід, але мої здогадки навіть близько не стояли з озвученою пропозицією: - Алісандро, як ви дивитеся на те, щоб зайняти місце поруч зі мною? - Я стояла всього за крок від чоловіка, але мені здавалося, що відстань між нами скоротилася до непристойної, і тепер шепіт Драгонійського проникав мені просто під шкіру.