Читати книгу - "Няня для доньки мільйонера, Аліса Рей"

– Усе добре? Можемо їхати до лікаря? – питає. 

– Ти що, також поїдеш? – дивуюсь.

– Звісно, – усміхається. – Ти не хочеш? 

– Ні, тобто… це твоє право, – кажу і кілька разів глибоко вдихаю. Та що зі мною не так? Чому поруч з ним я два слова зв'язати не можу? – А що це за клініка, що працює навіть вночі?

– Приватна. Мого хорошого друга, – відповідає. Артур знову збирається взяти мене на руки, але несподівано навіть для себе я відмовляюся. 

– Давай я краще сама. Ти ж мій роботодавець і не зобов'язаний носити на руках, – випалюю. 

– Тоді буду тебе підтримувати, – Артур обіймає мене за талію, а мені нічого не залишається, як спертися на нього. Так і йдемо, тісно притискаючись одне до одного. 

І чим це краще за носіння на руках? Мабуть, навіть гірше певною мірою. Саме для мене. 

На вулиці він допомагає мені дійти до автівки та відчиняє передні пасажирські двері. Не розумію, чому це я маю їхати спереду, але Артур швидко ставить все на місця. 

– Я відпустив Давида сьогодні. Вирішив сам тебе відвезти, – говорить і чекає, коли сяду всередину.

Чесно кажучи, дуже дивно бачити Артура за кермом і без охорони. Та хай там як – йому пасує. Краєм ока спостерігаю за тим, як він вправно кермує, і дивне відчуття поселяється всередині. Тепло, якого раніше не було…

– Дякую, що допомагаєш. Витрачаєш на мене свій час. Ти ж не зобов'язаний цього робити, – кажу і чекаю на відповідь від Артура.

– Чому не зобов'язаний? Вважай це моєю подякою за те, що знайшла підхід до Наді. Вона в захваті від тебе, – спокійно відповідає. 

– А я від неї. Вона чудова, – кажу абсолютно щиро. 

– Катю, якщо хочеш, то я дам тобі кілька вихідних, щоб ти змогла відпочити та вилікувати ногу, – несподівано говорить Артур. – Я думаю, Надя також не буде проти. Їй потрібна здорова няня. 

– Хочу! – випалюю занадто емоційно. – Тобто я хотіла сказати… 

– У мене таке відчуття, що ти дочекатись не можеш, щоб мене здихатись, – Артур говорить це спокійно і навіть усміхається. 

– Це не так, – продовжую пояснювати. – Просто у мене є деякі важливі справи. 

– Взагалі-то, я даю тобі вихідні для відпочинку, а не для того, щоб справи вирішувати. Якщо лікар скаже відпочивати – ти будеш відпочивати. Домовилися?

Артур паркує автомобіль біля клініки, а я впевнено відповідаю, що буду виконувати всі настанови лікаря. Всередину ми знову заходимо разом, і мені одразу ж дають візок, на який я сідаю. 

Далі огляд і всі необхідні процедури, щоб дізнатися, що там з моєю ногою. На все це йде не менше години, і весь цей час Артур чекає на мене в коридорі. 

На щастя, це таки розтягнення і ніякого вивиху немає. Кілька днів не напружувати ногу – і буду як новенька. А ще мене тішить те, що я поїду додому. Можливо, зможу поговорити з Катею і ми щось вирішимо. А може і ні…

– Готова їхати? – Артур допомагає мені сісти в машину і тягнеться до ременя безпеки. При цьому застигає дуже близько до мого обличчя. Я практично не дихаю в той час, як він пристібає мене, а коли зачиняє двері, глибоко вдихаю. 

Мені однозначно потрібен відпочинок. Подалі від цього чоловіка. Щоб розібратися не лише з травмою ноги, але й з власною головою.

QxY1Pv-u - Поганий хлопець для хорошої дівчини