Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 30.

Вона, мабуть, жартувала. Але по тому, як вона з викликом подивилася мені в очі, я зрозуміла, що матуся задумала чергове дільце. Господи, чому я досі жила в цьому будинку? З цією жінкою? Адже вона навіть не помітила моєї відсутності!   

  

Себастіан - син її кращої подруги, був її улюбленцем. Цей придурок все дитинство діставав мене, щоб потім, коли ми подорослішали, кинути ненароком, що я йому подобалася. І, враховуючи підприємливість наших матусь, вони зробили все можливе, щоб ми почали зустрічатися. А Себастіан зробив все, щоб ми розлучилися вже через місяць, так і не дійшовши до другої бази. Він ревнував мене до кожного стовпа, до кожного мужика, хлопця чи хлопчика. Навіть до мого п'ятнадцятирічного сусіда. Такі влаштовував прочуханки, що навіть образливо було витрачати стільки нервів даремно, тому що приводів для ревнощів я не давала. Набрид так, що захотілося зрадити насправді. Чисто заради принципу. Набридло отримувати ні за що.   

  

Але тільки його присутності я не витерпіла раніше, ніж знайшла гідного кандидата у свою постіль. Тому Себ вилетів з мого життя, максимум поторкавши мене через труси. Ну ось буквально. Такі у нас з ним були стосунки. Хлопець і дівчина. Теж мені. Аж смішно стало, але згадувати все одно не хотілося.   

  

Я піднялася до себе в кімнату, залишивши матір внизу голосити з приводу нашого розставання і того, що краще хлопця я б собі не знайшла, а я тим часом з жахом уявляла нашу зустріч.   

  

Прийняла ванну, розслабилася, переодяглася і лягла на ліжко. Не поспішала виходити, не поспішала оточувати себе людьми, які дратували мене до зубного скреготу. Ну що, добрий день реальність. Зараз у мене виникало цілком адекватне, враховуючи те, що відбувається, питання: а може в тій хаті все було не так погано?   

  

Посміхнувшись власним думкам, я все ж таки встала і підійшла до дзеркала. Зачесала волосся і переконалася, що виглядала огидно, з задоволеним виглядом спустилася вниз. Судячи зі звуків, гості вже прибули. 

  

- Привіт, - я відразу помітила хлопця, який сидів за столом, розвалившись на стільці й щось переглядав на телефоні. А час його не зіпсував. Такий же вродливий блондин, в залі займався чи що? Не пам'ятала, щоб він був на стільки широкий, та й не запам'ятовувала сильно, якщо вже на те пішло.   

  

- Привіт, - він відірвав погляд від мобільного і пройшовся по мені поглядом з ніг до голови, - виглядаєш... так собі... - Я вже говорила, що він був противним, як гівно? Так ось, тепер ця купка ще й почала смердіти.   

  

- Для тебе старалася, - як ні в чому не бувало відповіла я і посміхнулася. Плювати я хотіла на нього і його думку! Пройшла до холодильника і дістала сік.  

  

- Я бачу, - сухо зауважив хлопець, - краще б ти так п'ять років тому виглядала, тоді б навіть не ревнував, а так...   

  

- А так... що ти тут робиш? Чула ти наречену знайшов, невже у неї все ще сумніше ніж у мене, якщо ти на цій галявині прийшов попастися, а не охороняєш свою корівку в чотирьох стінах? - Еее ні, хлопчику, не тобі зі мною змагатися, я зараз тебе так прибити була готова словесно, що ти б розплакався від жорстокості цього світу.   

  

- А в тебе бачу все так само проблеми з недотрахом?! Кидаєшся на першого-ліпшого з претензіями? Так і не знайшла того, хто всадить тобі? - Його слова звучали смішно, я ледве стрималася, щоб не розреготатися.   

  

- Хіба не зрозуміло з мого зовнішнього вигляду, що у мене як раз-таки проблема в протилежному? - І по його збентеженому вигляду я зрозуміла, що Себ не очікував такого розвитку нашого діалогу. 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно