read-books.club » Пригодницькі книги » Чи любите ви Вагнера? 📚 - Українською

Читати книгу - "Чи любите ви Вагнера?"

192
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Чи любите ви Вагнера?" автора Жан Саніта. Жанр книги: Пригодницькі книги / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 32 33 34 ... 55
Перейти на сторінку:

— Ви залишитесь тут до ранку. О дев’ятій годині приходьте до стоянки автобусів «Сітроен». Приїде наш чоловік, і ви сядете в машину. Якийсь час почекаєте, поки сформують загін макі, — ви будете в цьому загоні.

Кола аж підстрибнув. З радощів кадик йому випнувся і почав так пульсувати, що Андре Ведрін уже занепокоївся, чи не трісне шкіра на схудлій шиї.

— В макі!.. Організують макі? Я буду там теж?.. — белькотів Кола.

Ще трохи, і він би почав витанцьовувати, немовби йому пообіцяли вічне блаженство.

Нараз обличчя його стало серйозним, він пильно глянув в очі Андре Ведріну і суворо промовив:

— Нарешті я воюватиму!

Це прозвучало урочисто і від щирого серця.

— Я теж згоден воювати. Особливо після того, що я побачив у гестапо. Тільки…

Андре Ведрін зупинив юнака. В його голосі почулися дружні, майже ніжні ноти:

— А ваша родина?.. Не так просто воно робиться, мій хлопче. Дай мені свою адресу, я їх попереджу. Врешті, ти й сам можеш написати листа… Одружений?

— Одружений, уже три місяці. Вона живе разом з моїми батьками. Дружина все зрозуміє, вона в мене хороша.

«Ти диви, він одружений! Розумний; мабуть, працює десь на заводі. Приємний голос, теплий і густий».

Андре Ведрін поклав пістолет на нічний столик, написав ім’я та адресу, закарбував їх у пам'яті, і потім спалив папірець над полум'ям запальнички.

Він назвав їм пароль і додав:

— Завтра вранці заїдете і заберете з схованки автомат.

Андре вже взявся за ручку дверей, коли зупинився і спитав:

— А справді, як ви тягли з собою цю штуковину? — Він кивнув на автомат, що лежав на брудній ковдрі.

— А ми його розібрали, — спокійно відповів юнак.

Андре Ведрін сховав свою артилерію і вийшов. Він їм не сказав, що про всяк випадок спеціальна група охорони чергуватиме поблизу, коли завтра за ними прийде машина.


XVI

Сидячи на краєчку канапи, Марі-Те високо, аж до стегон підняла сукню і приміряла панчохи. На якусь мить вона замилувалася своїми стрункими ніжками, щільно обтягненими блискучим бронзовим шовком, і з задоволенням погладила їх. її стегна просто чудові. Вона провела кінчиками пальців по шкірі, там, де кінчались панчохи. Марі-Те відчула, як все її тіло напружилося, а грудям стало лоскітно від дотику в’язаної кофточки. їй раптом спало на думку: мабуть, чоловікам теж приємно торкнутися рукою її тіла там, де вона його щойно пестила. Серце її сповнилось щасливим смутком і радістю, а щоки аж запашіли. Марі-Те напівзаплющила очі, боязко відганяючи хвилюючі думки. Голосний окрик примусив її схопитися на ноги, ЇЇ зелені очі спалахнули гнівом. Чарівну хвилину було порушено.

— Гей, Марі-Те! — голосно покликав Жюль Грак внизу на сходах. — Ти все ще крутишся перед дзеркалом?

Вона зітхнула і озвалася:

— Зараз іду, а тобі що — терпець урвався?

— Ні, але ворушись, давай швидше.

Вранці він лишився у них і поснідав з доктором, а потім домовився піти з Марі-Те на прогулянку і зайти опісля в муніципальну бібліотеку.

Жюль дивився, як вона обережно йде вниз дерев'яними сходами, цокаючи тонкими високими каблучками; помітивши, що він дивиться на її ноги, Марі-Те удала, ніби нічого не бачить.

— Ну ось, я вже готова.

В її голосі звучало хвилювання, коли вона, уникаючи погляду Жюля, промовила це.

Він допоміг їй одягти хутряну шубку, і вони вийшли на вулицю. Жюль перший порушив мовчання:

— Марі-Те, знаєш, я вже вирішив.

— О! Цікаво.

— Так, я хочу одверто поговорити з твоїм батьком і розповісти про твою приналежність до Опору, про те, що ми розраховуємо використати для своїх цілей його будинок…

Він зупинив ЇЇ рухом руки.

— Учора ввечері батько просив переконати тебе, що, виправдовуючи насильницькі дії французьких патріотів, ти помиляєшся… Мені стало соромно…

Вона ущипливо додала:

— Соромно за нього.

— Ні, Марі-Те, соромно за нас. Ми не маємо права так робити.

Марі-Те розсміялася.

— Краще, звичайно, робити, як ти.

Кілька кроків вони пройшли мовчки, а потім Марі-Те гірко запитала:

— Отож для мене все скінчено, чи не так?

— Ні, що ти, не в тім річ. Просто я хочу поговорити з твоїм батьком, посперечатися з ним, врешті переконати його. Ні, ти тепер наш товариш, ти лишаєшся з нами. Тільки треба, щоб…

— Що?..

— Треба, щоб про це знав твій батько і… крім того, ми не можемо лишити у нього друкарню, не сказавши про неї і не спитавши його згоди.

— А якщо він відмовиться?

— Ми перенесемо її в інше місце.

— Ну, а коли він викаже тебе?

— Дурна.

Жюль Грак з силою стиснув її руку і обурено глянув на неї. Вона знітилась, опустила очі і прошепотіла:

— Вибач, мій батько — порядна й смілива людина, я знаю.

Все ще тримаючи її попідруч, Жюль Грак тихо сказав:

— Це не робить нам честі, Марі-Те, і не гідне нашої боротьби. Хай це звучить і пишномовно, але я переконаний, що всі наші помисли і дії в Опорі мусять бути благородними, Ми захищаємо нашу свободу, нашу гідність і…

Він ніколи не любив гучних фраз і не завжди міг знайти потрібні слова. Особливо коли хвилювався. В таких випадках, щоб приховати свою ніяковість, він часто вдавався до якого-небудь гострого слівця, що не ображало нікого, за винятком, звичайно, дурнів.

Марі-Те не дала йому закінчити. Вона взяла його обличчя в свої маленькі долоні і, ставши навшпиньки, невміло поцілувала в губи. Він відчув на щоці приємний дотик м'яких рукавичок і холодні трепетні дівочі вуста. Він

1 ... 32 33 34 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чи любите ви Вагнера?», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чи любите ви Вагнера?"