Читати книгу - "Системне тлумачення кримінального закону"

З цього приводу В. Грищук зауважує, що найважливішими функціями об'єктивного кримінального права, його основними напрямами впливу на суспільні відносини є такі функції: 1) інформативна; 2) регулятивна; 3) охоронна; 4) виховна. Щодо функцій суб'єктивного українського кримінального права, то тут науковець підтверджує наявність охоронної функції, яка реалізується через охоронні правовідносини, та виховної функції, що реалізується через регулятивні і охоронні кримінальні правовідносини[280].

Низка науковців вважають, що існують й інші функції, такі як організаційно-інтегративна, соціально-економічна, інформаційно-комунікативна, культурно-виховна, регулятивно-аксіологічна[281].

З огляду на зазначене слід віднести до основної функції приписів Загальної частини КК України регулюючу функцію, а до приписів Особливої частини КК України — охоронну функцію. Такі висновки є небезпідставними, адже статті Загальної частини спрямовані на врегулювання кримінально-правових відносин, які виникають з моменту вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину. Такі приписи кримінального закону відповідно регулюють загальні положення; визначають, що належить до закону про кримінальну відповідальність; поняття злочину, його види та стадії; звільнення від кримінальної відповідальності; покарання та його види; призначення покарання та ін.

Оскільки регулююча функція приписів кримінального закону в Загальній частині КК України є домінуючою, то за відповідними горизонтальними зв'язками такі приписи найбільш взаємопов'язані з приписами кримінально-процесуального закону. Такий зв'язок виникає внаслідок того, що основною функцією положень кримінально-процесуального закону є регулююча функція, яка водночас виконується у межах кримінально-правових відносин, що виникають у разі вчинення злочину.

Як ми вже зауважили, основною функцією приписів Особливої частини КК України є охоронна. Знову ж таки, для виконання цієї функції кримінальний закон пов'язаний із кримінальним процесуальним законом. Крім цього, значна частина приписів кримінального закону за системними функціональними зв'язками пов'язана із приписами адміністративного закону, а точніше із приписами, що розміщені в Основних положеннях Кодексу про адміністративні правопорушення України, оскільки і у них основною функцією є охоронна.

Як зауважує Л. Брич, між такими приписами існує співвідношення певного характеру (ми б зауважили, що це системний функціональний зв'язок — Т. К.).

Співвідношення між нормами адміністративного та кримінального закону, на думку науковця, може мати такий характер: 1) склад злочину і склад адміністративного правопорушення передбачені нормами, що конкурують між собою; 2) склад адміністративного правопорушення і склад злочину є суміжними між собою; 3) склад адміністративного правопорушення і склад злочину передбачені нормами, що перебувають у колізії[282].

На думку О. Бойка, сусідство адміністративного та кримінального права запрограмоване близькістю їх предметів і методів. У результаті на міждисциплінарній межі назбиралась значна частина схожих деліктів і вона буде збільшуватись у зв'язку із постійним ускладненням соціальної організації людства[283].

У іншій своїй праці О. Бойко зауважує, що про високу ступінь спорідненості кримінального та адміністративного права свідчить зіставлення галузевих кодексів: 1) у сфері завдань; 2) за принципами переслідування деліктів; 3) за формами вини; 4) за віком відповідальності; 5) за крайньою необхідністю; 6) на неосудністю і її правовими наслідками; 7) за загальними правилами призначення покарання; 8) за переліком пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин; 9) за строками давності та ін.[284].

Окрім цього, донедавна йшлося про існування так званої адміністративної преюдиції, повернення до використання якої залишається актуальним і сьогодні. Як зауважує В. Тацій та В. Сташис, в КК України 2001 року у статтях Особливої частини відмовились від вказівки на адміністративну преюдицію як умову кримінальної відповідальності. Така умова призводила до того, що адміністративні проступки за повторного їх вчинення автоматично визнавались злочинними діями. Значна частина норм КК України 1960 року, якими були передбачені формальні склади злочинів (це стосується і норм з адміністративною преюдицією), трансформовані в новому кодексі в норми, які мають матеріальні склади злочинів[285].

Про проблеми, які виникали під час внесення змін до кримінального закону статей із адміністративною преюдицією, вказувала і С. Коліна, яка зауважувала, що законодавець, декриміналізуючи у 1982 році повторну дрібну спекуляцію, у 1986 році знову включає її в КК,