Читати книгу - "Якщо подолаєш прокляття"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
За два кроки від Брами Огнеслава зупинила коня, безтурботно спитала:
— Чому вона зветься Райдужною? Звичайнісіньке каміння.
— Мабуть, тому що вигинається, наче веселка, — Вельф проїхав під камінною аркою першим.
Скелі нависали над проваллям з обох боків, стискаючи над головами вузьку смужку вечірнього неба. Попереду бриніла вода — за найближчим бескидом струменів потужний водоспад, іскрився, сяяв усіма барвами веселки, мінився у світлі, що падало з широкого отвору печери, яку ніхто не охороняв.
Огнеслава зраділа:
— Бачиш. Хтось-таки тут був — і повернувся.
Вельф лише глибоко зітхнув — як перед стрибком у холодну воду.
Вона зазирнула в його іскристі очі:
— Боїшся?
— Ще б пак! — усміхнувся — і відвів погляд, ніби соромлячись своєї веселості. — Я все життя боровся з його пророцтвами, відкрито демонстрував ненависть до нього. А тепер приповз на колінах.
— Приїхав верхи.
— Не це важливо.
— То вертайся назад.
— Хіба ти цього хочеш?
— Чого я хочу, ти добре знаєш.
Він спішився і тримав за вуздечку коня Огнеслави, доки вона не зістрибнула на нерівне каміння. Срібні ланцюжки, прикраси вуздечки, дрібно хитались і тихо дзвеніли.
Огнеслава схвильовано дивилась, як Вельф зчепив пальці рук у замок, і вони перестали тремтіти.
— Я кохаю тебе, — мовила з придихом.
— Саме тому я й наважуся постукати в цю браму, — відповів чаклун. Він уже зовсім заспокоївся й рішуче попрямував до дивно освітленої печери, у глибинах якої лискуче бовваніли білі металеві ворота.
— Зачекай, — сказала Огнеслава, — я хочу бути поруч.
22Брама розчинилася. Сама. Без жодного звуку й шелесту.
Тільки-но вони ступили на поріг, у залі спалахнуло яскраве біле світло. Світилися стіни — рівні, напівпрозорі — пронизували дивовижно чисте, як після грози, повітря. Замість меблів інтер’єр прикрашали кілька великих відполірованих каменів вишуканих сірих відтінків, що не привертали зайвої уваги.
Назустріч швидко йшов високий золотоволосий юнак у сріблястому одязі без жодної прикраси.
— Вітаю вас! — голос пролунав привітно й водночас дзвінко.
— Ми прийшли до Тровіка, — гордо сказала Огнеслава. Вельф зупинив її ледь помітним рухом:
— Це він.
Вона полегшено засміялась:
— Вибач! Я мала здогадатися, такий великий чарівник — та щоб не був вічно юним! Просто звикла уявляти тебе старезним дідуганом із довгою сивою бородою.
— Хочеш, щоб набув такого вигляду? Величного старця з урочистою ходою?
— Не треба, — Огнеслава похитала головою. — Молодим краще. Наймогутніший з чародіїв не повинен старіти ніколи.
— Ні, — м’яко заперечив Тровік, — я не чародій, я лише виконую волю Того, Хто над нами. — Він на мить глянув угору, і його гості теж мимовільно подивилися на високу світлу стелю печери.
Потому Вельф і Огнеслава перезирнулися, дівчина була в захваті, на обличчі чаклуна відбилося гірке розчарування.
Усі троє стояли під високим склепінням печери один навпроти одного, мов на вершинах трикутника.
— Отже, ти вирішив нарешті скористався моєю допомогою… — почав юний Тровік.
Вельф зневажливо зблиснув очима:
— Ціна мені відома. Я готовий платити.
— Годі, — тихо зронила Огнеслава, — досі він ніколи нічого не просив за допомогу.
— Бо допомагав вам проти мене!
Тровік мовив дружелюбно:
— Якщо ми хочемо дійти згоди, забудьмо минуле. Ти хочеш бути з Огнеславою, а оскільки за теперішніх умов це неможливо, згоден перенестися в інше місце.
— А ти бажаєш, щоб я, відлітаючи, зрушив з місця плин часу в нашому зачарованому світі.
Тровік кивнув і звернувся до Огнеслави:
— Ти усвідомлюєш, що на вас чекає?
— Смерть, — відповіла вона серйозно, — тільки мене дивує, чому, обнявши Вельфа, я маю померти: він же звичайний чоловік. Морельда навчила мене жити в уповільненому часі. Я нічим не відрізняюся від авіларців. Хіба що кольором волосся й очей.
— Не віриш пророцтвам?
— Вірю. Але не розумію. Як часове поле може замкнутися мертвим колом? І чому?
— Це прокляття Тровіка, — похмуро мовив Вельф.
— Ні, прокляття наклали на себе самі авіларці, разом з нічними духами. А це лише спосіб зняти його вашими ж руками. Я тільки допоможу, а потім доправлю вас в інше місце. В інший світ та інший час. Чи знаєте, що буде там?
— Нове життя, — Огнеслава трималася напрочуд упевнено й дивилася на чоловіків досить зверхньо.
— В іншому тілі. Чужому. Для більшості людей уживлення в свідомість ще однієї істоти — божевілля. Ті, в кого ввійдете ви, — вкрай нещасливі створіння й не мають власної сили щось змінити в своєму
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Якщо подолаєш прокляття», після закриття браузера.