Читати книгу - "Про письменство. Мемуари про ремесло"

Я хочу сказати, що, аби писати в міру своїх здібностей, вам слід змайструвати власний ящик з інструментами, а потім наростити достатню кількість м’язів, щоби носити його з собою. Тоді, коли побачите важке завдання, у вас не пропадатиме охота ним займатися, натомість ви братимете підходящий інструмент і негайно ставатимете до роботи.

У ящику Фаззи було три рівні. Я вважаю, що у вашому має бути щонайменше чотири. Можна, думаю, і п’ять чи шість, але настає мить, коли ящик з інструментами стає завеликий та непідйомний, від чого втрачає свій сенс. А ще вам треба всі ці шухлядки для шурупів, болтів та гайок, але де ви розмістите ці шухлядки і що покладете в них… що ж, це ваш червоний візок, чи не так? Ви виявите, що вже маєте більшість необхідних інструментів, але я раджу глянути на кожен із них ще раз, коли складатимете в ящик. Постарайтеся подивитися на них по-новому, нагадайте собі їхні функції, якщо котрийсь заіржавів (а він міг, якщо ви цим давно всерйоз не займалися), почистьте його.

Прості інструменти кладіть нагору. Найпростіший із них, хліб письменства, — лексикон. Тут можете спокійно пакувати все, що є, без найменшого почуття провини та меншовартості. Як сказала хвойда сором’язливому матросу: «Головне не розмір, серденько, а вміння користуватися».

У деяких письменників неосяжний словниковий запас; вони знають, чи існує така річ, як тлінний дифірамб або речистий ошуканець, вони не зробили жодної помилки в тестах «Додайте сил своїм словам» Вілфреда Фанка[129] за тридцять з гаком років. Наприклад[130]:

Г. Ф. Лавкрафт, «У горах безумства»

Подобається? Ось іще:

Т. Кораґессан Бойл, «Перспективні бруньки» [131]

Іще третій приклад, добротний такий, вам сподобається:

Кормак Мак-Карті, «Кривавий меридіан» [132]

Інші ж письменники користуються меншими, простішими словниками. Навряд чи є потреба в прикладах, але я однак наведу кілька улюблених:

Ернест Гемінґвей, «Велика двосерда річка» [133]