Читати книгу - "Розмір має значення"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Я знизав плечима:
- Тоді в цьому немає сенсу.
- Як нема? - мій господар аж захлинувся повітрям. - Це ж так просто! Я знаю про вас, що ви слухаєте мій телефон. Так? Тоді що я роблю? Я підіймаю трубку і дзвоню своєму луччему другу, і говорю йому, що домовився з прокурором, що завтра рано приїде опергрупа вас арестовувать. Я точно знаю, що ви зараз чуєте ці мої слова, і я здогадуюся, що ви будете робити після цього. Ви зберете манатки і поїдете в космопорт. І ранок зустрінете десь далеко у Центаврі, там, де нема договору про видачу злочинців. Правильно?
- Так, - у вуса посміхнувся я. - За єдиним виключенням - мене нема за що арештовувати.
- Ой, - скривився Фіма. - Кожен сам про себе точно знає, що його можна арештувати.
Цікава філософія, нема чого сказати.
А тим часом ми дісталися потрібного місця. І тут з’ясувалося, що мій господар серед базарних торгівців був за свого.
- Шалом, адоні Фіма! - звучало з-поза кожного другого прилавку.
Старий радісно кивав у відповідь. Пройшовши в найдальший закуток, ми зупинилися біля стійки з риболовецьким причандаллям.
- Бокер тов, хавері
[13], - сказав мій попутник.- Хаверим бе кібуцим
[14] - відгукнувся маленький бородатий продавець.Це було схоже на пароль.
- Пан з України цікавиться твоєю продукцією.
З дитинства був байдужим до рибальства. Чи, може, він має якісь особливі ехолоти, що можна застосовувати з мирною метою?
- Назвете марку чи будете дивитися каталог?
- Тільки мені потрібне найсучасніше обладнання, - про всяк випадок попередив я.
Бородань зверхньо, наскільки дозволяв зріст, подивився на мене.
- Старого не тримаємо.
- П’ять когерентних рефракційних камер, мікшер і панорамний комплект нічного супроводження. Риба на таку наживку піде?
Очі продавця полізли на лоба.
- А звідки… Ні, я щось таке чув, але навіть у нових каталогах… Я боюсь, що іще не скоро…
Знав би він, що ми в УГС працюємо з подібною технікою вже кілька років. Ці камери призначені для візуального спостереження за кількома об’єк-тами одночасно, вночі і, грубо кажучи, з-за рогу.
- А ти поспитай там у колег. Я купую гарантовано.
- Ну, тоді трохи почекайте.
Продавець схилився над монітором.
Іноді справді варто почекати. Особливо коли знаєш, на що чекаєш. За моїми відомостями, на чорній біржі озброєнь у Тель-Авіві саме сьогодні, абсолютно випадково мав з’явитися подібний комплект, принаймні я просив про це у вчорашній цидулці до Центру.
Бородань звів здивовані очі:
- Вам пощастило. Є одна пропозиція. Дуже схожа.
- Скільки?
Він закотив очі, щось підраховуючи.
- Десять тисяч.
Фіма схопився за серце. Я подумки теж. Ціну заправили вдвічі.
- Беру за шість. Май на увазі, що я знаю - ти заробляєш тисячу.
Мої слова не додали продавцеві оптимізму, але вибору не було ані в нього, ані в мене, і врешті-решт ми доторгувалися до семи. Переконавшись, що в мене є гроші, бородань ще раз попросив почекати і зник між прилавків. Звідки невдовзі повернувся, навантажений комплектом апаратури. Покупка була упакована в коробку з-під складаного стільчика - мрії кожного рибалки. Про конспірацію на базарі дбали перш за все.
- А зброю у вас можна купити? - стишивши голос до конспіративного шепоту, запитав я.
- Яку саме?
- Півавтоматичний армійський бластер А-35 із шумовою навіскою, - сказав я, уважно роздивляючись спінінг.
Замовлення виглядало дилетантським і мало на меті скомпенсувати мою надто велику обізнаність у техніці спостереження. Тепер в очах продавця я виглядатиму фраєром, який випадково дізнався про секретну апаратуру.
Продавець гребливо скривився:
- Беріть краще поліцейський або вже повний автомат. Навіщо вам ця пукавка?
- Якби мені був потрібен поліцейський, я так і сказав би, - я наполегливо вдавав лоха. - Точно такий у Кольки, мого друга, він дуже хвалив.
- Тьху-ти, - плюнув продавець. Він був справжнім знавцем і зневажав всіляку шушеру, яка цінувала шумові ефекти та вогняні фонтанчики.
- Навіщо вам бластер? - поцікавився мій господар, коли я відходив від прилавка, затиснувши під пахвою коробку від стільця, щоб не кидалася в очі, і урочисто виставивши вперед бластера, замаскованого під футляр для спінінга.
- Ви не забули, що на нас чекає зустріч із справжнім бандитом? А як я буду розмовляти з ним без зброї?
Фіма замахав руками, неначе гвинтокрил:
- Навіть не думайте! Брати зброю на зустріч із Кагановичем - страшна помилка! Це може бути… Я навіть боюся сказати, що це може бути. Майте Бога в серці! Всі наші бандити давно вже працюють у розмовному жанрі.
- Ви спочатку організуйте цей жанр, - грубувато зауважив я, - а потім вже будете розповідати про мої помилки.
Нічні клуби зазвичай працюють вночі, а вдень не працюють. У справедливості цієї простої тези я переконався, коли знайшов на майдані Намір не дуже помітні прозорі двері з вивіскою п’ятьма мовами, зокрема й українською. «Нічна красуня» - було написано великими літерами і нижче трохи меншими «Для тих, хто не любить світла». Що й сказати, гасло відповідало образу господаря, принаймні такому, який склався після вивчення його біографії.
Відвідини нічного клубу вдень мають тільки одну перевагу - ти точно не загубишся в юрбі відвідувачів. Тебе гарантовано помітять, особливо якщо робитимеш так само, як я. А що я робив? Я грюкав у двері та щосили гукав: «Салмане! Виходь! Вийди на світло, брудний пацюк!» Ну, і всілякі подібні трюки з дешевих детективних стрічок.
Хвилин зо п’ятнадцять мої дії не викликали жодної реакції, але нарешті після спроби залізти на кволу стійку світлової реклами прозвучав сонний голос:
- Я зараз викличу поліцію.
- Якщо ти вислухаєш мене, поліцію кликати не доведеться, - сказав я в напрямку дверей. Повинен же в них бути елементарний домофон.
Домофон був.
- Кажи. У тебе тридцять секунд.
Я зробив звіряче обличчя:
- Передай Салману Кагановичу, що я прийду сюди ввечері, об одинадцятій. Передай, що йому краще зустрітися зі мною і не дрочити долю. Зрозумів?
- А ти хто? - спитав голос без всілякої поваги.
Я не сумнівався, що мене фіксують усі камери спостереження.
- Хай Салман згадає, хто летів з ним у літаку з Брунею. Літак з Брунею, ти затямив, чи повторити?
Я свідомо обрав саме цей фрагмент біографії Салмана. Ордер на його арешт у Данії досі не втратив чинності, а це означало, що перевірити мої слова буде досить складно.
- А чому ти вирішив, що Каганович має до нас якесь відношення?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розмір має значення», після закриття браузера.