Читати книгу - "Хочу тільки тебе, Світлана Литвиненко"

  Зайшовши до будинку Тимур наказав Кірі йти до їхньої кімнати і чекати на нього там. Кіра не стала цікавитися куди піде він. Мабуть поспілкується ще мило з Ніколь, яка зустріла їх біля порога і навіть обійняла Тимура. Та головне, що він зовсім не був проти, а навпаки обійняв її взаємно і навіть теж поцілував у щоку. Аби Ніколь знала, що вона не єдина, яку він сьогодні обіймав та цілував. Мабуть Ніколь гадає, що знову цікава йому і що у неї з’явився шанс повернути свого колишнього чоловіка. Бо так помітно по ній, що вона хоче цього. А як же Пітер, той чоловік за якого вона збирається заміж? Кіра лягла на ліжко продовжуючи розмірковувати над цим. Ніколь ще кохає Тимура, а збирається заміж за Пітера, бо розуміє, що залишиться сама. Кіра посміхнулася, Ніколь, Кеті і вона сама, всі хочуть бути з Тимуром. Тільки питання в тому, з ким хоче бути сам Тимур. Кого вибере він? А може він нікого не вибере, може ні з ким із них трьох не хоче бути. Пограється з ними трьома і на цьому все.

  Двері до кімнати відчинилися і Кіра підвелася, встала і знову сіла на ліжко. Опустила очі, не наважилася подивитися на нього. Була готовою до скандалу. Вирішила тихо все вислуховувати і з усім погоджуватися. А що вона може вдіяти? У них фіктивні стосунки і треба з цим змиритися.

-У яких справах ти з Ольгою була у місті?- запитав Тимур сідаючи поруч з нею.

-Я просто супроводжувала Ольгу,- Кірі не хотілося розкривати справжню причину, адже про це повинна розповідати не вона, бо це не її таємниця,- якщо хочеш детальніше про це дізнатися, то розпитай про це безпосередньо свою двоюрідну сестру.

-Відколи це ви з нею стали такими подругами?- голос Тимура звучав незадоволено.

-З першого дня,- відповіла Кіра.

-А може ти так говориш, бо насправді ніяких справ у вас не було і ви просто стежили за мною,- продовжував допит Тимур.

-Навіщо мені стежити за тобою,- не витримала врешті-решт Кіра і обурено майже крикнула на нього зіскочила з ліжка.

-А може ти мене ревнуєш, от і стежиш,- Тимур теж встав і підійшов до Кіри.

-Між нами не ті стосунки, щоб ревнувати,- вона відступилася від нього на крок назад,- я чудово пам’ятаю, чому я тут.

-Вибач мені,- Тимур враз змінив тон свого голосу, чим здивував її, - я не хотів тебе ображати.

-Вибачаєшся за ніч проведену разом?- Кіра подивилася йому прямо в очі стискаючи свої пальці у кулаки.

-Я вибачаюся за те, що дозволив собі бути занадто уважним до інших жінок. Та ще у твоїй присутності,- Тимур хотів доторкнутися до її обличчя та вона відвернулася,- що Ніколь, що Кеті мені їх шкода. Я намагався їх заспокоїти, якось втішити, але на цьому все. Вони у мене не викликають тих емоцій, які викликаєш ти.

-А які емоції я у тебе викликаю?- наважилася запитати трохи заспокоївшись.

-Ти мене бентежиш, дратуєш…

-Тепер зрозуміло,- перебила Кіра знову на крок відступивши назад, а Тимур знову в притул підійшов до неї,- вони викликають у тебе жалість, а я роздратування.

-Ти викликаєш не тільки роздратування, а й бажання… бажання кохати тебе. Кіро, я хочу тільки тебе. І ніяка Ніколь, і ніяка Кеті мені не потрібні,- Тимур обійняв її за талію притискаючи міцно до себе,- Кіро я кохаю тебе і хочу тільки тебе одну.

-Тимур ти суперечиш сам собі,- її чомусь важко було вірити йому і вона хотіла вислизнути з його обіймів та він не відпускав,- ще нещодавно в кафе ти нагадав, що ми ніби гарна фіктивна пара. Що я добре граю…

-Кіро, ти чуєш, що я тобі кажу. А я кажу, що кохаю тебе. Мої слова в кафе були необдумані. Я тоді був на емоціях,- Тимур винувато опустив очі, а потім  різко поцілував її не даючи їй можливості відвернутися.

-Тимур,- Кіра все-таки вирвалася з його обіймів відштовхуючи його кулаками,- не треба. Я тебе теж кохаю, але не можу…

-Чому не можеш? Мабуть ти мені не віриш? Чи може так сильно на мене образилася, що більше не хочеш мене?- запитав засмучено Тимур.