Читати книгу - "Небезпечний фоторепортаж, Світлана Литвиненко"

-Мамо, тобі взагалі немає чого через мене червоніти, бо все-то не правда. Мене з Назаром Вікторовичем пов’язують тільки ділові стосунки і нічого більше. Машину він мені подарував у знак вдячності і тільки. Я тобі говорю правду,- Діана почала доводити свою правоту, їй було неприємно від того, що вона засмутила свою маму,-ти мені віриш?

-Звісно доню, що вірю, бо саме це я і очікувала почути. Я тільки передзвонила тобі, щоб переконатися у цьому,- Раїса Максимівна вірила доньці,- як шкода, що ви з Лесею не миритися.

-Не хочу про неї більше говорити. Ти справді мені віриш мамо?- перепитала Діана трохи заспокоївшись.

-Правда доню, правда. Мені треба повертатися на своє робоче місце. Заїжджай до мене на вихідні,- Раїса Максимівна з полегшенням видихнула,- та будь там обережною.

-На вихідні заїду і обережною теж буду,- пообіцяла Діана, знову на помірній швидкості поїхавши містом.

  У голові ніяк не вкладалося, як Леся могла такого наговорити і взагалі звідки їй про готель знати. Ну, як звідки їй про це знати, звичайно Денис розповів. Не думала вона, що він такий пліткар. І чому Денис з Лесею не можуть її ніяк залишити у спокої? Якщо ці плітки дійдуть до вух нареченої Назара, то він звісно з питає з неї.

-Нічого собі,- Віку шокувала розповідь подруги,- оце так справи. Ну й і стерва ця Леся. Ну поділився хай там з тобою хлопець ну, на тому і все. А вона відразу мамі телефонує і на право і на ліво плітки пускає та й ще прикрашає без сумніву. Коли Назар дізнається і прийде до тебе виясняти стосунки, то ти йому правду кажи. Не варто нікого жаліти та захищати. Хай йде з ними і розбирається. А ти заспокойся, впевнена все утихомириться.

-Дякую за підтримку Віка,- Діана відставила пусту тарілку витираючи губи салфеткою,- тепер ти розповідай, як там у тебе. Так у батьків і живеш з Лізою?

-Так і живемо,- кивнула головою Віка теж відставляючи пусту тарілку,- Лізка ходить до дитсадка. І знаєш, запитала мене сьогодні з ранку, а де це тато, хочу до нього. Я не стрималася, розплакалася, а вона мамо, чому ти плачеш, через тата. Вона у мене така розумна дівчинка. Відчуваю свою вину, що не змогла сім’ю зберегти, що моя дитина не буде більше жити у повноцінній родині.

-Твоєї вини там не має,- Діана хотіла підбадьорити подругу,- з часом все налагодиться. Ти чай з чим-небуть будеш? Що замовити?

-Хочу бубликів, і мені все рівно на фігуру,- Віка витерла заплакані очі.

-Через два, три бублика фігура точно не зіпсується,- Діана підізвала офіціанта та зробила замовлення.

-В чомусь мені все-таки пощастило,- посміхнулася через сльози Віка,- пощастило з адвокатом. Влад розумний та наполегливий. Він добився того, що Руслан буде повністю сплачувати аліменти і ніякі там довідки неспроможності йому не допоможуть. І це він повинен шукати квартиру, а не я. І знаєш, Руслан мене перестрівав.

-П’яний мабуть? І головне навіщо?- поцікавилася Діана.

-Ну, а який же ще. Звісно, що п’яний. Почав материться на всю вулицю. Обзиватися всякими образливими словами, а на другий день вже тверезий передзвонив і почав вибачатися. І пропонував помиритися. Сказав, що сумує за мною і за донькою. І що від сьогоднішнього дня почне курс лікування,- Віка відкусила бублик,- а бублик такий смачний, давно не їла.

-Аби і справді Руслан вилікувався, тоді як?- Діана теж відкусила бублика,- і справді смачно.

-Його обіцянки є пустими, тому про це не варто і замислюватися. Зізнаюся тобі чесно,- Віка нахилилася над столом і пошепки, щоб ніхто крім Діани не почув сказала,- Влад мені подобається як чоловік, а я йому. Тягне нас один до одного.

-І…,- Діана затаїла дихання.

-Але він одружений. І тому ми не можемо бути разом,- Віка розчарованим поглядом подивилася навколо,- у чужу сім’ю я точно не по лізу. Але той факт, що я подобаюся гарним чоловікам мене збадьорює і дає надію, що я ще зустріну своє кохання.

-Звісно, що зустрінеш, хто сказав, що після розлучення не можна бути щасливому. Навпаки нове життя, нові стосунки, нові можливості. Я вірю, що ти зустрінеш такого чоловіка, який буде тебе любити, цінити, а Лізу прийме як за рідну доньку. Вірю, що ще не один такий як Влад…

-Що там Діано?- Віка не могла відразу зрозуміти, чому подруга так різко затихла та завмерла на місці дивлячись в одну точку, а саме на вхідні двері та обернувшись все зрозуміла,- Денис!? І здається з ним зовсім не Леся.

-Це Адріана, наречена Назара…,- нарешті вимовила Діана.